День пам’яті святителя Порфирія

День пам’яті святителя Порфирія

26 лютого/11 березня Православна Церква вшановує пам’ять Порфирія, єпископа Газського

Святий Порфирій народився в багатій сім’ї в Фессалоніці (в Греції). У 25-річному віці він покинув свій дім та близьких і вирушив у Єгипет. Там він прийняв чернечий постриг і подвизався в пустелі протягом п’яти років. Після цього Святий прибув у Єрусалим, звідки після поклоніння Святим місцям пішов у Йорданську пустелю.

Через п’ять років подвижницького життя в пустелі Порфирій занедужав і повернувся в Єрусалим. Не дивлячись на важку хворобу, Святий щодня приповзав на колінах у церкву Воскресіння Христового.

Йому тоді заради Христа йому прислуговував молодий монах Марк. За дорученням Порфирія Марк побував у Фессалоніці, звідки привіз спадок Святого. Отримавши його, Порфирій увесь свій спадок роздав бідним та монастирям.

За відсутності Марка Святий отримав від Господа чудесне зцілення. Христос повелів йому у видінні прийняти на зберігання Чесне Древо Хреста Господнього.

Невдовзі після цього Порфирія рукопоклали в пресвітера, і Патріарх Єрусалимський доручив йому зберігати частину Хреста Христового, яку поклали в золотий ковчег. Іншу частину Чесного Древа цариця Єлена віднесла до Царгороду.

Через три роки святого Порфирія рукопоклали в єпископа. Він став архіпастирем міста Гази. У цьому місті на той час процвітало ідолопоклонство, було багато язичницьких храмів і всього одна християнська церква. Число віруючих у Христа становило 280 чоловік.

Язичники дуже гнобили християн і змушували їх працювати на важких роботах. Туди Порфирій прибув із Марком та юнаком Варухом, якого зцілив від хвороби своєю молитвою.
Того року, коли Святий зійшов на святительську кафедру, в Газі та її околицях була сильна посуха, через що почався голод.

Язичники пов’язували це з прибуттям у їхнє місто святого Порфирія. Вони ревно молили свого бога Марнаса про послання їм дощу та приносили численні жертви. Однак їхні моління були марними.

Тоді святитель Порфирій відслужив Всеношну й разом із народом Хресним ходом пішов за місто до древньої церкви, а звідти – на місце катування святого мученика Тимофія, де були покладені мощі й інших святих.

Після молитви християни вирушили назад у місто, але язичники закрили перед ними ворота. Віряни продовжували молитися за межами міста протягом двох годин, і Господь почув молитву Своїх рабів та послав сильний дощ, який тривав декілька днів. Через це частина ідолопоклонників увірувала в Істинного Бога й Церква Христова збільшилася.

ПорфиріяОднак інші язичники не переставили гнобити християн. Тому Порфирій послав до благочестивого царя Аркадія диякона Марка, щоб він впросив царя, видати наказ про зруйнувати ідольських храмів у Газі.

Аркадій послав у Газу придворного Іларія з наказом закрити язичницькі капища, але не руйнувати їх, щоб не дуже засмучувати язичників.

Ідолопоклонники ж підкупили Іларія, і він закрив всі їхні храми, окрім головного храму скверного бога Марнаса.

Тоді по молитві Порфирія розродилася дружина знатного язичника, яка сім днів перебувала в тяжких стражданнях і вже наближалася до смерті. Вражені цим чудом родичі породіллі увірували в Христа, і кількість вірян знову зросла.

Язичники бачили збільшення Церкви Христової та ще більше знущалися над християнами. Бачачи це, святий Порфирій разом із митрополитом Кесарії Палестинської Іоанном вирушив у Царгород, де здобув прихильність цариці Євдоксії. З її допомогою святителям вдалося досягнути мети своєї подорожі. Цар Аркадій видав наказ про розорення ідольських храмів у Газі та позбавлення язичників керівних посад.

Коли святителі з багатими дарами повернулися в Газу, слідом за ними прибув і вельможа Кінегій у супроводі сановників та військової сили. Протягом десяти днів були зруйновані всі ідоли та ідольські храми, а зборище невдоволених язичників розігнане. На місці храму Марнаса згодом звели прекрасну й простору церкву.

Якось між церковним економом та знатним язичником Сампсихієм виникла суперечка. Одразу зійшлися християни та ідолопоклонники та розпочалисутичку. Язичники вбили сім християн і багатьох поранили.

Потім натовп ідолопоклонників попрямував до Порфирія, і Святитель разом із дияконом Марком змушений був утекти. Їх прихистила в своєму домі дівиця язичницької віри на ім’я Салафа, що жила зі своєю хворою бабцею.

Невдовзі після цього до Гази прибули воїни від Кесарійського анфіпата й усмирили язичників. З того часу вони більше не шкодили християнам, і святитель продовжував своє архіпастирське служіння в мирі.

Дівиця ж Салафа прийняла Святе Хрещення і обручила себе Христу, а її бабка отримала зцілення за молитвами Святого.

Єпископ Порфирій прославився як великий чудотворець. Він дивним чином врятував трьох отроків, які впали в глибокий колодязь. Нечестиву ж жінку, що дотримувалася маніхейської єресі, хулила Православ’я й багатьох приводила до свого нечестя, Святитель умертвив своєю молитвою.

Святий Порфирій пас словесне стадо майже 25 років. У 420 р. він відійшов до Господа.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x