Після смерті
Тема життя та смерті, дійсно, вічна. …Тепер же ми спробуємо торкнутися такої таємничої теми, як те, що відбувається з людиною після смерті.
Ми повинні розуміти, що після смерті в людини перестає жити лише тіло, а душа йде в інший світ, як сказав Господь: “Не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні”1(Мф. 10:28).
Долю душі й тіла визначає не диявол, як дехто вважає, а лише Господь Бог, Який Своїм праведним вироком може засудити людину в геєну.
Долю душі й тіла визначає не диявол, як дехто вважає, а лише Господь Бог, Який Своїм праведним вироком може засудити людину в геєну.
Смерть – це відділення душі від тіла. Але що ж таке душа? Багато хто вважає, що душа – це щось незрозуміле, загадкове, насправді, все простіше.
Душа – це жива і безтілесна сутність, яка має розум, волю та здатність відчувати. Тому, коли людині кажуть “у тебе немає душі”, мають на увазі, що вона бездушна, безвільна.
Душа пожвавлює тіло, і в цьому сенсі вона, звичайно, має певний контур, схожий із тілом. Вона несе на собі ніби відбиток нашої тілесності. І наше тіло якимсь чином споріднене з нашою душею, бо за волею Божою, у вічності нам належить жити разом із тілом.
У день Страшного Суду ми будемо відновлені в наших тілах, і саме в тілах вічно житимемо в Царстві Божому чи в геєні вогненій.
У день Страшного Суду ми будемо відновлені в наших тілах, і саме в тілах вічно житимемо в Царстві Божому чи в геєні вогненій.
Ми не говоритимемо про зовсім далекий стан після смерті, про те, що чекає нас після кінця часів. Сьогодні ми лише торкнемося досить скромної теми: а саме – що чекає на душу людини після того, як вона вийде з тіла, але до того, як вона повернеться разом із Христом на грішну землю. Ми з вами будемо спиратися на Священне Письмо та на ряд видінь, про які свідчить Передання.
Ви, напевно, багаторазово чули оповідання про митарства, які чекають на людину відразу ж після смерті. Про них прямо говориться й у Священному Письмі, й у Переданні Церковному.
Апостол Павло пише, що ми повинні одягнутися “в повну зброю Божу, щоб… можна було стати проти хитрощів диявольських, бо наша боротьба не проти крови та плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних”2(Еф. 6:11,12).
Тут прямо говориться про те, що є певна область над землею – те, що називається “повітрям”. Це місце, в якому знаходиться головний штаб царства диявола.
Дехто чув приказку: “У Бога – Царство, а в диявола – демократія”, у реальності це не так: у диявола абсолютна, жорстока тиранія – диявольська, де він є царем і тираном, безсоромним мучителем усіх людей, які потрапляють під його владу.
…у диявола абсолютна, жорстока тиранія – диявольська, де він є царем і тираном, безсоромним мучителем усіх людей, які потрапляють під його владу.
Одного разу преподобний Антоній Великий молився цілий рік Богові, щоб Він показав йому місце праведників і грішників. Його слова увійшли до збірки повчань “Лавсаїк”, що читається під час Великого Посту.
“Побачив я величезного чорного велетня, – пише преподобний, – який піднімався до хмар і досягав руками до неба; під ним було озеро величиною з море. Потім побачив я душі людські; вони літали як птахи і, які перелітали через руки та голову велетня, усі охоронялися ангелами, а яких він ударяв своїми руками, ті падали в озеро.
І прийшов до мене голос: ті, яких ти бачиш, що перелітають через голову та руки велетня, – це душі праведників, ангели охороняють їх у раю, а ті, яких чорний велетень ударяє руками, занурюються в пекло, бо захопилися тілесними пожаданнями та були злопам’ятними”.
Це найстрашніше, тому що багато людей гадають, що злопам’ятність – це нісенітниця, а дехто навіть виправдовує злопам’ятність, вважаючи її боротьбою за справедливість.
Пам’ятайте, що подібна боротьба в очах Божих закінчується польотом вниз головою, в безодню.
Один мій знайомий священник бачив сон про свого знайомого, який прожив не надто праведне життя, що той спускається нескінченними сходами.
Уявіть собі обшарпані, пофарбовані в незрозумілий колір сходи, типові для громадських будівель радянської пори. Я не знаю, наскільки це було достовірне видіння, але образ вийшов дуже точний. Нескінченно сходити вниз цими однаковими прольотами – це дійсно жах. Такий страшний стан буває в людини, яка померла не підготувавшись, і не пройшовши випробування митарств.
Але що ж відбувається на митарствах? Деякі гадають, що на митарствах біси залякують душу людини, як це описано у видінні блаженної Феодори з житія святого Василія Нового, але це не зовсім так.
Біси, дійсно, залякують людей, але лише тих, які вели церковне життя. Якщо ж людина не вела церковного життя, але була хрещена, вірила в Бога, то диявол після смерті її не залякує, а спокушає.
Біси, дійсно, залякують людей, але лише тих, які вели церковне життя. Якщо ж людина не вела церковного життя, але була хрещена, вірила в Бога, то диявол після смерті її не залякує, а спокушає.
Адже над хрещеними є печатка Божа, і сатані їх необхідно якимсь чином до себе заманити, як про це пише в тлумаченні 118-го псалму святитель Феофан Затворник.
Що робитиме диявол із тими людьми, які, наприклад, вдавалися до обжерливості? Хіба він їх залякуватиме? Зовсім ні, він показуватиме розкішні столи, накриті якимись стравами, й душа людини вийде, кинеться туди. Вона не до Бога кинеться, а до того, до чого вона звикла, – і ось тут-то її і схоплять. Це остання спокуса. Улюблена пристрасть людину й загубить.
Улюблена пристрасть людину й загубить.
Людина, яка прагнула до Бога, навпаки, підніметься цими дивовижними сходами, які були у видінні старозавітного патріарха Якова3(Бут. 28:12-16).
Яків заснув, коли втікав від свого брата, і побачив сон – сходи, що стоять на землі, верх яких упирається в небеса, сходами спускаються та піднімаються ангели Божі. Ці сходи, дійсно, ведуть на небеса, і нині відкриті не лише для ангелів, але й для людей. Люди, серця яких спрямовані вгору, до неба саме ними піднімаються.
Священник Даниїл Сисоєв
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
