Не всяка людська любов приводить до спасіння

Євангельський уривок про Страшний Суд був поміщений нашою Святою Церквою в службу м’ясопустного тижня, щоб нагадати нам про те, що наше нинішнє життя на землі колись закінчиться. І після завершення життя все людське, розумне стадо Христове, дасть звіт і за любов і за ненависть перед праведним Суддею, Господом нашим Іісусом Христом.

Це є основним принципом, догматом, предметом православної віри, яку ми постійно висловлюємо, проголошуємо та нагадуємо собі й іншим, коли щодня читаємо Символ віри.

…наше нинішнє життя на землі колись закінчиться. І після завершення життя всі люди, розумне стадо Христове, дадуть звіт перед праведним Суддею, Господом нашим Іісусом Христом. Це є основним принципом, догматом, предметом православної віри

Там чітко сказано, що ми очікуємо на воскресіння мертвих. А одразу після воскресіння мертвих настане й Всесвітній Суд над людьми.

Багато людей вважають, що цей Суд не настане ніколи. Їхні переконання, по суті, є нігілізмом, оскільки вони живуть так, ніби після смерті «нічого немає». Але Євангеліє чітко говорить про той час, коли паства дасть відповідь перед Богом.

Господь звернеться до тих, хто перебуває праворуч Його, тобто до овець (нехай Господь і нас із вами удостоїть, щоб ми були від Нього по праву сторону), і скаже їм: «Ви — словесні вівці, чада послуху, що зберігали терпіння в скорботах заради Божої любові, подібно до того, як Христос, Агнець Божий, терпів і пожертвував Своїм життям, бувши розіп’ятий на Хресті заради Божої любові; ви бачили інших голодними, спраглими, голими, хворими чи у в’язниці та бігли допомогти їм. Говорю вам — тим, хто Мої, хто Христові, хто дарував іншим любов, засновану на вашій вірі в Мене: ви успадкували Царство Небесне»¹(Мф. 25, 34-36).

А що говорить нам Євангеліє, брати й сестри, про цю любов? Що це не хибна, поверхова любов, яка ведеться духом егоїзму, але любов, яку ми пропонуємо нашим ближнім, бо так хоче Бог. Любов через послух до Бога, яка має своїм джерелом любов Божу та знаходить своє завершення в доброчинстві.

Нам не слід думати, що якщо ми з любові зробили пожертву або допомогли комусь, подарували одяг, відвідали хворого та здійснили якісь благодіяння, то завдяки цим добрим справам ми спасемося. Ніхто не спасеться лише своїми добрими справами.

Ніхто не спасеться лише своїми добрими справами.

Якими є ті ознаки, за якими можна сказати, що йдеться про рятівну, богоугодну любов?

Слід віддати на служіння Богу всі наші таланти, всі наші дарування, всю нашу старанність, наше дихання, наше серце, наше розуміння, нашу душу, нашу міць, нашу силу. Якщо ми приведемо всі наші душевно-тілесні сили у вищезазначений настрій, так що вони стануть престолом, на якому сидить любов Божа, тоді наш духовний стан матиме відгук і в серцях інших людей.

Справжня любов відрізняється тим, що вона не має в собі егоїзму.

Справжня любов відрізняється тим, що вона не має в собі егоїзму.

Знайте, що є любов від Бога, але є і від диявола. Тільки любов диявола спрямована на самого себе, а не на Бога й ближнього. Усіх, окрім себе, він ненавидить. І така любов — не від Бога, вона не відповідає Благому Божественному порядку, вона противна Богу та відкидається Ним. Та й людьми. Адже всі відвертаються від егоїстів….

Не всяка людська любов приводить до спасіння та благословляється Богом.

Є любов, яка не благословлюється Богом; благодіяння, які не благословляється Богом; допомога, піклування про інших, які не благословляються Богом. Це відбувається тоді, коли така турбота, благодіяння, піклування здійснюються для того, щоб людина задовольнила свої гріховні пристрасті, втішила своє занепале «я»; щоб вона зробила те, що завгодно їй самій, а потім тішилася думкою, яка вона «добра».

Про якого голого, хворого, голодного, який вмирає від голоду, спраглого говориться в Євангелії? Хто та людина, яка потребує любові своїх ближніх?

Багато Святих Отців говорять, що крім матеріальної, тілесної милостині, бажано надавати ще й милостиню духовну.

…крім матеріальної, тілесної милостині, бажано надавати ще й милостиню духовну. 

Крім того, що ми всі зобов’язані допомагати ближнім, які страждають, ми маємо від Бога ще одне, більш високе зобов’язання — надавати людям духовну милостиню.

І справді, коли ти бачиш свого ближнього оголеним від Божественної благодаті, духовно хворим і охопленим пристрастями, коли ти бачиш його жадібним і спраглим Слова Божого, коли він перебуває у в’язниці пристрастей, гріхів і бісів, тоді він особливо потребує допомоги. Тоді він потребує твоєї духовної милостині та молитви. Дуже важлива справа — молитися за весь світ, за всіх людей.

Дуже важлива справа — молитися за весь світ, за всіх людей.

Таким чином, милостиня – це не лише матеріальні, а й духовні блага. Не все подане нами є милостинею, а лише те, що благословлено Богом.

Запропонуємо ближньому те, на що є благословення Боже. Не пропонуватимемо те, що не благословляється Богом. Милостиня матеріальна й духовна благословенна тоді, коли вона відбита печаткою Христовою. Амінь!

Протопресвітер Миколай Маноліс

Джерело

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)