День пам’яті преподобного Іоанна Ліствичника

День пам’яті преподобного Іоанна Ліствичника

30 березня/12 квітня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іоанна Ліствичника. 

Святий Іоанн подвизався на горі Синай, куди прийшов у 16-річному віці. Будучи високоосвіченою людиною, він смиряв себе і не величався своїм розумом. Духовним наставником Преподобного був авва Мартирій, який постриг Іоанна у монахи на 20-му році його життя.

Якось Мартирій разом із Іоанном прийшов до святого Анастасія Синаїта. Анастасій запитав у Мартирія, звідки взявся у нього цей учень і хто постриг його.

Мартирій відповів, що він сам постриг його у чернецтво. Тоді Анастасій сказав наставнику Іоанна, що той постриг ігумена Синайської гори.

Коли ж Мартирій з Іоанном відвідували святого Іоанна Саваїта, то останній омив ноги Іоанну та поцілував йому руку. Потім учень Іоанна запитав у нього, чому він омив ноги учня, а не учителя. Святий же відповів, що омив ноги та поцілував руку Синайському ігумену.

19 років преподобний Іоанн подвизався під керівництвом Мартирія, а після його смерті поселився для подвигів безмовності на місці, що називалося Фола. Там він прожив 40 років і відходив звідти тільки на свята для участі в Богослужінні.

Важко описати труди та подвиги Преподобного. Ненажерливість він перемагав вживанням незначної кількості їжі, хоча, щоб не величатися, споживав різноманітну їжу, яка не була статутом заборонена монахам.

Пустельництвом та віддаленням від перебування з людьми Іоанн гасив полум’я плотської пристрасті. Зі сріблолюбством Преподобний боровся роздаванням милостині та відмовою від найбільш необхідного.

Лінь та бездіяльність Святий перемагав бадьорістю та працею, до яких себе спонукав пам’яттю смерті. Дратівливість же він ще раніше поборов слухняністю. Марнославство Іоанн перемагав безмовністю.

З очей Святого витікали потоки сліз і, щоб ніхто не бачив та не чув його плачу, він часто віддалявся в тісну печеру, що розташовувалася на достатній відстані від його келії та келій інших монахів.

Спав Іоанн дуже мало. Перед сном він довго молився та писав книги. І взагалі все життя Святого було невпинною молитвою та любов’ю до Бога, спогляданням Якого він не міг насититися.

Іоанна Ліствичника

Якось Іоанн повелів своєму учню Мойсею з одного місця наносити землі для вдобрення грядок. Мойсей старанно трудився, однак, коли стало опівдні дуже жарко, він ліг відпочити під великим каменем і заснув.

У цей час і Іоанн, що перебував у своїй келії, злегка задрімав. Уві сні він побачив святосяйного мужа, який докорив йому за те, що він спить, а Мойсей знаходиться в небезпеці.

Тоді Іоанн одразу встав і почав ревно молити Господа за свого учня. Ввечері Святий запитав у Мойсея, чи нічого несподіваного з ним не сталося. Мойсей же розповів, як заснув під великим каменем і йому раптом здалося, що Преподобний кличе його. Тоді він поспіхом відбіг від того місця, де спав, і тієї ж миті камінь впав. Так, камінь  розчавив би Мойсея, якщо б він залишився на місці свого відпочинку.

У 75-річному віці після 40 років чернечих подвигів святого Іоанна обрали ігуменом Синайської гори. Тоді ж на прохання святого Іоанна, ігумена Раїфського монастиря, що розташовувався на відстані двох днів шляху від Синаю, преподобний Іоанн написав свій знаменитий твір «Ліствиця». За це його і назвали Ліствичником.

«Ліствиця» показує шлях поступового сходження до моральної досконалості, який складається з 30 сходин. Вона є надійним керівництвом в духовному житті для тих, хто дбає про спасіння своєї душі. «Ліствиця» є настільною книгою монахів, хоча й християни, що живуть у миру, можуть керуватися нею на шляху спасіння.

Ще за свого життя Іоанн поставив ігуменом після себе свого брата Георгія. Коли Преподобний був вже на смертному одрі, Георгій гірко плакав і говорив, що він сподівався першим відійти до Господа.

На це Іоанн сказав своєму брату, що той не проживе й року після нього, якщо він буде мати милість у Господа. Так і сталося. Приблизно через 10 місяців після кончини преподобного Іоанна помер і брат його Георгій.

Святий Іоанн Ліствичник відійшов до Господа у 80-річному віці наприкінці VI або на початку VII ст.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голоси
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Буду рада вашим думкам, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Буду рада вашим думкам, прокоментуйте.x