День пам’яті пророка Іони

22 вересня/5 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять пророка Іони.

Пророк Іона, син Амафії, народився в місті Гефаховері, що знаходилося в Галілеї на півночі Палестини.

Згідно з переданням, його матір була тією вдовою Сарептською, до якої під час голоду прийшов Пророк Ілля і в якої не вичерпувалися борошно та олія. Якось Іона, коли ще був малим отроком, захворів і помер. Тоді його матір сказала пророку Іллі, що він прийшов до неї згадати її гріхи та покарати її смертю сина. Пророк взяв отрока, поклав на постелі в кімнаті, в якій проживав, і звернувся з молитвою до Бога. Він тричі подув на померлого, і хлопчик ожив.

Іона зростав у доброчесності та виконанні заповідей Господніх. Він отримав від Бога дар пророцтва й передрік, зокрема, про страждання Христа, запустіння Єрусалима та кінець світу.

Пророк Іона був продовжувачем справи Пророка Єлисея, який в свою чергу був учнем пророка Іллі. Він належав до синів пророцьких, так називали в ізраїльтян учнів пророків, що складали з себе товариства та виховувалися під їхнім впливом.

Коли помер Єлисей, Іона зайняв його місце. За повелінням Господнім він передрік Ізраїльському царю Ієровоаму великий успіх у війні з Сирійським царством, і Ієровоам повернув древні області Ізраїльського царства, завойовані раніше сирійцями.

Згодом Господь послав Святого проповідувати покаяння у велике ассирійське місто Ніневію, мешканці якого були нечестивими та вороже ставилися до ізраїльтян.

Іона не послухався Бога, бо думав, що милостивий Господь помилує ніневійців, якщо вони покаються, і тоді пророцтво про погибель міста не збудеться, через що на Ім’я Бога Ізраїлевого будуть нарікати, а його самого визнають брехуном.

Пророк відчував тяжкість свого непослуху та вирішив втікти від Лиця Божого, але від Бога ніхто сховатися не може.

Він сів на корабель, що плив з Іоппії у Фарсіс – фінікійську колонію на південному заході древньої Іберії (Іспанії). На шляху здійнялася сильна буря, так що кораблю й людям, які на ньому знаходилися, загрожувала погибель.

Корабельники почали молитися кожен своєму богу та викидати в море вантаж. Лише Іона спустився в середину корабля і спав. Кормчий побачив його сплячим, розбудив і з жахом сказав молитися про порятунок від погибелі. Між тим буря не вщухала.

Тоді корабельники вирішили кинути жереб, щоб дізнатися через кого вони терплять таку напасть, і жереб випав на Іону. Пророк розповів про те, що не послухався Господа й тепер тікає від Його Лиця. На запитання, що з ним робити, Іона сказав, щоб його кинули в море.

Корабельники не хотіли вбивати Святого та почали посилено гребти до берега, але море вирувало проти них.

Зрештою після молитви до Бога Пророка кинули в море, й буря одразу вщухла. У морі Святого проковтнув кит, в череві якого він перебував неушкодженим у молитві 3 дні та 3 ночі.

Господь не хотів смерті Свого угодника та наказав киту викинути його на сушу, а Іоні повторив повеління йти в Ніневію.

Ніневія була великим містом. Щоб обійти її всю, потрібно було три дні. Іона почав ходити Ніневією та проповідувати, що через сорок днів вона буде зруйнована.

Місцеві жителі зрозуміли, що сорок днів дається їм для покаяння. Вони повірили словам Пророка. Люди зодягнулися в руб’я й почали постити.

Ніневійський цар піднявся з престолу, також одягнувся в бідне вбрання та сів на попелищі, що в східних народів було знаком печалі та скрухи.

Він наказав, щоб люди та тварини не їли й не пили і щоб кожен відвернувся від злого шляху та молився Богу.

Господь побачив покаяння ніневійців і помилував їх, але Пророка Іону помилування грішників засмутило.

Після 40-денного проповідництва Святий залишив місто та піднявся з його східного боку на гору, аби побачити, що буде з жителями. Коли ж нічого не сталося, він сказав Господу, що от раніше так і казав, що це буде, оскільки Він милосердний та милостивий. Іона почав просити для себе смерті, відчуваючи себе брехуном перед ніневітянами.

Господь же, бажаючи вразумити Пророка, за ніч виростив над його головою в’юнку рослину, щоб захистити від спеки і втішити. Святий, побачивши, що Бог піклується про нього, трохи зрадів. Наступного ранку на світанку за повелінням Господнім хробак підточив рослину, і вона засохла. Вдень подув спекотний східний вітер і сонце почало палити голову Іони. Святий почав знемагати й знову просити смерті.

Тоді Господь запитав у нього, чи він засмутився, коли рослина засохла. Іона відповів, що засмутився, навіть до смерті. Бог же сказав Пророку, що він жалкує за рослиною, яку не вирощував і над якою не трудився, то чи ж не пожаліти Йому Ніневію, де понад 100 000 жителів, які не вміють відрізнити праву руку від лівої (очевидно, це діти молодшого віку), та багато різноманітних тварин?

Обрадувані милістю Божою та вдячні за спасіння ніневійці прийшли до Іони з багатими дарами для Єрусалимського храму.

Після того святий пророк повернувся на батьківщину, де ще багато років прожив догодивши Богу. Потім він спочив і поховали його в рідному місті.

🗞

Оповідь цього випадку з пророком Іоною набула особливого значення в поясненнях що до відношень між Богом і людиною. Саме через пророка Божого людство дізналось, що любов Божа вища буває за Його рішуче слово та погрози. А самі погрози Його існують перш за все заради нашого навернення і відмови жити в гріхах. Іона став прообразом Христа й одночасно образом людини, яка може виправитись і стати на добрий шлях.

Достовірність книги пророка Іони ніколи не заперечувалася, вона вважається канонічною й входить у всі списки Біблії. Підтвердження цьому: святий євангеліст Матфей¹(12, 38-41), апостол євангеліст Лука²(11, 29-32), які цитують цю книгу та вважають її священною.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)