День пам’яті преподобної Олени Києво-Флорівської

23 вересня/6 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять преподобної Олени Києво-Флорівської.

6 жовтня 2009 року відбулося прославлення в сонмі місцевошанованих святих преподобної Олени, яка подвизалася у древньому Флоровському монастирі в Києві.

Свята Олена (Катерина Олексіївна Бєхтєєва) народилася в 1756 році в місті Задонську Воронезької губернії у знатній генеральській сім’ї, другом якої був святитель Тихон Задонський. Спілкування зі святителем вплинуло на вибір Катериною життєвого шляху.

У 1774 році в 18-річному віці дівиця потай залишила батьківський дім і стала насельницею Воронезької жіночої обителі.

Генерал Олексій після довгих пошуків зрештою дізнався про місцезнаходження дочки. Він прибув до ігумені монастиря й почав вимагати, щоб Катерину відпустили додому. Однак потім пом’якшав і благословив дочку на чернече життя.

У 1783 році спочив святитель Тихон Задонський. За заповітом владики його речі роздали бідним. Тоді монахиня Олена, по своїх ревних молитвах, отримала гріб святого.

Проста дерев’яна труна була виготовлена за бажанням святителя задовго до його кончини. Гріб зберігався в келії угодника Божого, який проливав біля нього сльози покаяння та лягав у нього для відпочинку.

Смиренний і безкорисливий святитель заповідав поховати його в тому гробі, хоча, на думку братії, не пристало архієрею покоїтися в такій убогій домовині. Коли ж святитель помер, то його тіло в повному архієрейському облаченні не помістилося в гріб, тому його поховали у багатій домовині, що відповідала його сану.

Монахиня Олена вирізнялася особливим благочестям, і до неї почали приходити люди. Тогочасна ігуменя обителі позаздрила Преподобній і обмовила її перед Воронезьким архіпастирем.

У результаті Святу вигнали з монастиря. Після того угодниця Божа побачила уві сні святителя Тихона Задонського, який пообіцяв їй утіху.

Разом із Оленою Воронезьку обитель залишила монахиня Євгенія, що бажала підтримати її. Духовні сестри поселилися в найманому житлі поблизу Києва й щоденно відвідували Києво-Печерську Лавру.

Коли закінчився передбачений строк вигнання за проступки, монахині придбали келію в Києво-Флорівській обителі. Однак старець Михаїл назвав цю келію незручною та не благословив у ній жити.

У 1811 році під час пожежі в монастирі згадана келія згоріла. За чутками обитель не мали наміру відновлювати, тому сестри вирушили у Воронеж. Проте монастир все-таки відновили, і Єлена та Євгенія повернулися в Київ, куди привезли й гріб святителя Тихона.

Згодом згоріла ще одна келія монахинь, і вони знову вимушено жили за містом. Через клопотання шанованого жителя Воронежа, духовні сестри з часом отримали нову келію в Флорівській обителі. Тоді закінчилися поневіряння Святої.

Монахиня Олена користувалася великим духовним авторитетом, і до неї приїжджали люди з різних частин тогочасної Росії. Господь наділив Святу даром звершення чудес.

У березні 1834 року Преподобна захворіла. Перед причастям Святих Христових Тайн вона з особливою радістю та трепетом промовляла слова молитви «Вірую, Господи».

Монахиня Євгенія, що не відходила від болящої, запитала у неї про причину цього. Свята відповіла, що бачила чашу з Тайнами, оточену небесним сяйвом.

23 березня угодниця Божа попрощалася з оточуючими і з миром спочила. За заповітом, її тіло поховали в гробі святителя Тихона. Біля могили Преподобної почали звершуватися чудеса, й слава Святої зростала.

З благословення митрополита Володимира (Сабодана) вночі на 17 серпня 2009 року відбулося обретіння мощей монахині Олени.

Спочатку розкопали один склеп, в якому тіла не було. Проте раптом лопата наштовхнулася на стіну з жовтої цегли. Це був інший склеп. Коли витягнули першу цеглину, зі склепу вилетів білий метелик і довго кружляв над розкритою могилою. Там і знайшли чесні мощі.

Ікона прп. Олени Києво-Флорівської