День пам’яті первомучениці рівноапостольної Фекли
24 вересня/7 жовтня Православна Церква вшанловує пам’ять святої первомучениці рівноапостольної Фекли.
Свята рівноапостольна Фекла жила в місті Іконії, що в малоазійській області Лікаонії і походила зі знатного та багатого роду. Її заручили з багатим, гарним юнаком. Але, коли вона через проповідь апостолів Павла та Варнави увірувала в Господа нашого Іісуса Христа, то вирішила зберігати цноту.
Матір Фекли Феоклія дуже розгнівалася за це на свою дочку й повідомила про те, що сталося її нареченому Фаміру.
Оскільки дівиця цуралася нареченого й навіть не бажала дивитися на нього, то матір нещадно побила її й почала морити голодом. А Фамір пішов до князя зі скаргою на Павла. Тому Апостола схопили та ув’язнили.
Коли Фекла дізналася про те, то пішла до Святого. Вона дала темничному сторожу свої золоті прикраси й пройшла у темницю. Там Свята вклонилася Апостолу й слухала його повчання.
Між тим близькі Фекли почали шукати її й згодом довідалися, що дівиця перебуває в темниці. Тоді її насильно вивели звідти та доповіли про все князю.
Невдовзі після цього Апостола привели на суд, і язичники почали вимагати його страти. На суд привели також і Феклу.
На запитання князя, чому вона цурається свого жениха та не виходить за нього заміж, дівиця нічого не відповідала. Її ж матір забула про свою любов до дочки та зажадала її смерті. Фамір же наполягав на страті Павла.
Князь допитав Апостола і не знайшов за ним вини, тому наказав побити його та вигнати з міста. Так вигнали Павла, Варнаву та Онисифора з синами, в домі якого жили апостоли. На декілька днів святі зупинилися в печері неподалік від Іконії, щоб дізнатися про подальшу долю Фекли.
Святу діву нечестиві засудили до спалення. Вона сама піднялася на складені дрова, сіно та хмиз і була готова згоріти за свою віру в Бога.
Коли запалили вогонь і полум’я високо піднялося та оточило Феклу, раптом почалася злива з градом і загасила вогнище.
Язичники, налякані негодою, розбіглися, а свята діва, що не зазнала ніякої шкоди, зійшла з місця страти й вирушила на пошуки свого учителя. Невдовзі вона прийшла до печери, де перебували святі, й усі прославили Бога.
Після того Апостоли пішли проповідувати Євангеліє в інші краї, і слідом за ними вирушила й Фекла.
При вході в Антиохію святі зустрілися зі старійшиною міста Олександром, а він був молодим та розпусним. Старійшина запалав нечистою хіттю до дівиці й почав пропонувати Павлу золото, щоб той не перешкоджав його злому наміру. Він думав, що Фекла – дружина Павла.
Коли ж Олександр дізнався, що Фекла – незаміжня діва, то захотів одружитися з нею, але вона не відповідала йому взаємністю.
Згодом старійшині стало відомо, що дівиця вірує в Христа, і він привів її на суд до князя.
Князь вирішив наступного дня віддати Феклу на поживу звірам, а на ночівлю дівицю взяла до себе знатна жінка Тріфена. Всю ніч Свята провела в розмові з Тріфеною, а вранці її привели на місце страти.
Коли звірів випустили на Феклу, то вони тільки ходили довкола неї, й жоден із них не заподіяв їй шкоди.
Нечестиві ідолопоклонники почали кричати, що в одязі дівиці чари. До цієї думки схилився й князь, тому вирішив відкласти смертну кару до наступного дня та наказав не годувати звірів. Таким чином Фекла знову потрапила в дім до Тріфени, чому остання дуже зраділа.
Перед тим, як випустити звірів на Святу вдруге, її роздягнули та поставили перед очами в присутніх. Потім випустили звірів у більшій кількості, ніж попереднього дня, але вони не торкнулися до Фекли й опустили свої голови, немовби зі сорому. Нечестиві ж язичники, які безсоромно дивилися на дівицю, через таке чудо пізнали силу Істинного Бога та звеличили Його.
Духовні ж очі князя були затьмарені, й за його наказом Феклу вкинули до ями, яку наповнили гадами. Проте вона й там не зазнала шкоди.
Після того дівицю прив’язали за ноги до двох биків, яких почали колоти розжареними прутами. Однак міцні мотузки порвалися, бики втекли, а Свята вкотре залишилася неушкодженою.
Через таке чудо й сам князь злякався Бога та відпустив Феклу на свободу.
Вона ж спочатку прийшла в дім до Тріфени, де пробула деякий час, за який багатьох привела до істинної віри.
Потім вона хотіла приєднатися до апостола Павла, але він не благословив їй іти з ним на проповідь. Тому Фекла вирушила в Селевкію, де поселилася на пустельній горі. Туди до неї приходиои люди, яких вона навчала віри в Єдиного Бога та зцілювала Іменем Христа.
Якось язичницький жрець захотів осквернити святу діву, але вона з допомогою сили Божої так сильно вдарила його до землі, що він три дні не міг поворухнутися. Після того жрець наказав живописцю написати образ Святої, від якого згодом і отримав зцілення.
Довго Фекла подвизалася на тій горі, а народ перестав звертатися до лікарів та чародіїв. Вони ж озлобилися на Святу й послали до неї розпусних юнаків, щоб вони скоїли над нею насилля. Коли ті юнаки зустрілися з Феклою, вона зрозуміла їхній намір і кинулася тікати. Нечестиві кинулися за нею. Тоді по молитві Святої розступилася кам’яна гора та заховала її в своїх надрах. Там у 90-річному віці Первомучениця й спочила.
Свята Церква прославляє «первомученицю» Феклу як наставницю мучениць, ту, яка відкрила цей рятівнивний для всіх жінок шлях.
Здавна їй присвячувалося багато храмів, один із яких побудував у Царгороді святий рівноапостольний цар Костянтин (пам’ять 21 травня).
Ім’я святої первомучениці рівноапостольної Фекли, молитовниці за всіх, хто подвизається, зазвичай поминають під час постригу жінок у чернецтво.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
