День пам’яті святого апостола Іоанна Богослова

26 вересня/9 жовтня  Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола Іоанна Богослова. 

Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов був сином Зеведея та Саломії, дочки Іосифа Обручника. Він народився у Віфсаїді.

Разом із батьком та братом Іаковом він із дитинства займався рибальством, яке одразу покинув, коли Господь покликав його на проповідь Євангелія.

Іоанн був одним із трьох найближчих учнів Христа, і Господь любив його за незлобливість та чистоту. Іоанн виявляв до свого Учителя взаємну любов більше за всіх Апостолів, бо не покинув Іісуса Христа під час Його вільних страждань і перебував біля хреста до самої смерті Спасителя.

За це Господь усиновив його Пречистій Діві Марії, Якій служив із повагою до чесного Її успіння.

Згодом Іоанн разом із своїм учнем Прохором вирушив у Малу Азію. Під час подорожі морем їхній корабель розбився, і всіх, хто перебував на ньому, викинуло хвилями на берег. Лише Іоанн пробув у морі чотирнадцять днів і ночей, після чого море його також винесло на берег поблизу Селевкії.

Потім Іоанн із Прохором прийшли в Ефес, де почали працювати в лазні. У тій лазні жив біс, який щорічно вбивав отрока або отроковицю, які милися в ній. Так, біс вбив Домна, сина міського старшини Діоскорида, який від печалі теж помер.

Іоанн молитвою воскресив отрока та його батька, а біса вигнав із бані.

Коли в Ефесі було свято на честь Артеміди, Іоанн почав викривати язичників. Нечестиві люди розлютилися на нього та хотіли побити камінням, але каміння не влучало в Святого, а побивало тих, хто його кидав.

Тоді Іоанн помолився і настала сильна спека, від якої загинуло до 200 чоловік. Люди почали благати Іоанна змилосердитися до них, і по його молитві мертві воскресли, а народ увірував у Христа.

Невдовзі дехто з воїнів, під дією біса, що перебував у капищі Артеміди, підбурили народ проти Іоанна й Прохора та схопили їх.

Коли святі разом із народом дійшли до ідольського храму, по молитві Іоанна він зруйнувався, а біс зізнався в своєму злодіянні, після чого Апостол вигнав його.

У той час імператор Доміціан розпочав гоніння на християн, і Іоанна привели в Рим. Там його намагалися отруїти, але отрута не заподіяла йому шкоди.

Потім Апостола кинули в котел з киплячою олією, але й звідти він вийшов неушкодженим.

Подумавши, що Іоанн безсмертний, кесар відправив його в заслання на острів Патмос. Прибувши туди, Іоанн поселився в домі тестя ігемона та вигнав іменем Божим біса з його старшого сина. Після того він зцілив хворих, зруйнував капище Аполлона та хрестив багатьох жителів острова.

Деякий волхв на ім’я Кинопс захотів погубити Іоанна. Він прийшов до Апостола, коли той повчав народ, і сказав присутнім, що Іоанн обманює їх. Після того він нібито вивів із моря колись померлих людей, насправді ж то були біси, і таким чином показав народу свою силу.

Бачачи це, народ припав до ніг волхва, а Іоанна побив майже до смерті. Коли стало відомо, що Апостол продовжує проповідувати Христа, Кинопс у супроводі начебто воскреслих трьох людей та народу знову прийшов до нього.

Волхв прагнув здивувати народ і звершити чудо. Він занурився в море, але по молитві Апостола втонув, а біси зникли.

Довірливі люди три доби сиділи на березі й чекали Кинопса; багато хто знесилився від голоду, спраги та спеки, а троє дітей померло. Тоді Іоанн, зглянувся над людьми, наставив їх на шлях спасіння, воскресив померлих дітей і зцілив хворих.

Проживши в тому місті три роки та звершивши багато чудес, Апостол пішов у інше. У тому місті народ вклонявся бісу, що виходив із болота під виглядом величезного вовка.

Іоанн вигнав біса й багатьох навернув до Христа. Потім по молитві Іоанна зруйнувалося капище Бахуса та побило всіх жерців. За це волхв Нукіан хотів вбити Апостола, але сам невдовзі увірував у Істинного Бога та охрестився.

Після смерті Доміціана Римський престол зайняв Нерва, який звільнив усіх із заслання. Тоді Іоанн замислив повернутися в Ефес.

Місцеві жителі просили його залишити їм хоча б Євангеліє, яке він там написав. Оскільки, заповівши одного разу всім постити, він піднявся з Прохором на високу гору, де пробув у молитві три дні.

Після того загримів грім, засяяла блискавка й гора заколихалася. Тоді Іоанн сказав Прохору писати все, що він почує з його уст, і, помолившись, почав говорити: «Споконвіку було Слово…»

Так було написане Святе Євангеліє, яке Прохор потім ще раз переписав. Іоанн погодився залишити на Патмосі переписане Євангеліє, а перше залишив у себе. На тому ж острові був написаний і Апокаліпсис.

Влаштувавши в усіх містах святі церкви та поставивши єпископів і пресвітерів, Іоанн повернувся в Ефес.

Коли Апостолу виповнилося більше ста років, він взяв сім своїх учнів і прийшов до місця свого погребіння. Там він повелів учням викопати хрестоподібну могилу та засипати його в ній землею.

Учні так і зробили. Дізнавшись про те, прийшли інші християни та розкопали могилу, але нікого там не знайшли.

Кожного ж року восьмого травня з гробу Апостола з’являлося благовонне миро й за його молитвами подавало зцілення хворим на честь Пресвятої Трійці, Якій слава навіки. Амінь.

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)