День пам’яті блаженного Андрія юродивого

2/15 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святого Андрія, заради Христа юродивого.

Сон

Блаженний Андрій жив у Константинополі в другій половині ІХ – першій половині Х ст. Він мав слов’янське походження.

У юності його продали в рабство чоловіку на ім’я Феогност. За добру вдачу Феогност полюбив отрока та віддав його навчатися Святого Письма.

Одного разу вночі, коли Андрій молився, диявол почав сильно грюкати в двері його кімнати. Юнак злякався, ліг у ліжко і заснув. Тоді йому було видіння.

Андрій бачив, що він перебуває на великій площі. З одного боку площі стояло безліч ефіопів¹Так колись називали чорношкірих., а з іншого – святих мужів у білому одязі. Серед ефіопів був чорний велетень. Вони пропонували вступити з ним у боротьбу комусь зі святих мужів.

Андрію було цікаво, хто буде боротися з таким страшним супротивником. Тоді він побачив світлого юнака, який спустився згори й тримав у руках три прекрасних вінці. Блаженному захотілося отримати хоча б один вінець і він запитав у юнака, чи можна їх купити.

Юнак відповів, що такі вінці отримують ті, хто перемагає у боротьбі з ефіопами. Тоді Андрій вирішив битися з ефіопом і, навчений світлим юнаком, переміг його.

Святі мужі святкували його перемогу. А прекрасний юнак віддав Андрію вінці та наказав йому вступити на подвиг юродства²Юро́дство (від староцерк.-слов. оуродъ, юродъ — «божевільний») — методика духовного подвижництва в християнстві, що полягає в удаванні людиною божевілля задля протистояння вадам мирського життя. Юродство найбільше властиве православному християнству, хоча деякі католицькі святі проявляли таку поведінку також..

З того часу блаженний став заради Христа юродивим. Вдень він удавав із себе безумного, а вночі молився Богу.

Господар Андрія декілька місяців тримав його при собі, а потім відпустив на свободу.

Одягнений у лахміття, блаженний бігав вулицями Константинополя. Йому доводилося терпіти насмішки та побої. Люди гнали його від себе.

Він голодував, пікся на сонці, мерзнув від холоду, і не було для нього ніде притулку. Коли Андрієві хотілося заснути, він шукав сміття, де лежали собаки. Але й вони не приймали його. Деякі кусали Святого, а інші тікали від нього.

Прояви святості

Якось у Константинополі померла одна знатна благочестива дівчина. Її багато вбрали та поховали на кладовищі для бідних, як вона заповіла. Гробокопач же стежив за тим, де поховають дівицю, бо розкопував могили та знімав одяг із мерців.

Блаженний Андрій побачив того чоловіка й попередив його, що він більше не побачить сонця, якщо здійснить свій намір. Однак гробокопач не звернув уваги на слова Святого і розрив могилу. Він зняв із померлої верхній одяг та прикраси. Після того хотів зняти й сорочку. Коли він це зробив, дівчина підняла праву руку та вдарила його по обличчю. Потім вона одягнулася й знов спочила з миром. А гробокопач осліп і почав просити милостиню.

Одного разу несли на погребіння багатого покійника. Андрій у той час ішов назустріч і зупинився. Своїми прозорливими очима він побачив безліч бісів. Вони посипали попелом оточуючих мерця та дуже веселилися.

Від тіла покійника поширювався жахливий сморід. Потім в образі прекрасного юнака Андрій побачив Ангела. Він йшов і гірко плакав.

Андрій подумав, що це родич померлого, і запитав про причину його плачу. Юнак сказав блаженному, що він – Ангел-охоронець покійного, і розказав Святому гріхи мерця.

Подорожні говорили, що юродивий розмовляє зі стіною, штовхали та відганяли його. Андрій же пішов у відлюдне місце та гірко плакав через погибель людської душі.

Блаженний так угодив Богу, що удостоївся ще за життя побувати в раю.

Якось була сувора зима. Протягом двох тижнів стояв сильний мороз. Бідняки помирали від голоду та холоду. Андрій також ліг у закутку й почав замерзати. Він подумав, що прийшов його кінець, і почав молити Бога прийняти його душу.

У цей час Блаженний побачив прекрасного юнака з квітучою гілкою в руках. Юнак доторкнувся нею до обличчя Андрія, і він заснув на два тижні.

Святий бачив себе в прекрасному раю зодягненим у світле вбрання. Там він ходив райськими садами та насолоджувався невимовною красою, співом птахів та пахощами, що йшли від гілок дерев.

Потім Святий постав перед Владикою Христом і вклонився пресвітлому Престолу Його Слави. Господь сказав Блаженному три Божественних слова. Від них Святий відчув невимовну любов та радість.

Пізніше Святий знову солодко заснув і прокинувся на тому ж місці в закутку. Андрій розповів видіння своєму другу Никифору та попросив його зберігати почуте в таємниці, допоки він не покине цей світ.

У Влахернській церкві під час молитви Блаженний сподобився побачити Пресвяту Діву. Вона з’явилася у повітрі. Її оточували безліч Ангелів та святих. Богородиця молилася за людей і покривала їх Своїм чесним омофором.

Блаженний Андрій переселився у вічні обителі близько 936 р. коли йому було 66 років. Тепер він радіє з Ангелами та славить Пресвяту Трійцю вовіки. Амінь.

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)