Чи суперечать наука та релігія?
Дуже поширена думка, що наука та релігія перебувають в непримиренній боротьбі. Але це не так. Вченим віра не завадила зробити великі відкриття, а навпаки — спонукала досліджувати світ, створений Богом. Вони жили в різні часи, були громадянами різних країн, працювали в різних наукових галузях, проте всіх їх об’єднувала любов до науки і до Бога.
_____________________________________________________________________________
Блез Паскаль (1623-1662) – французький математик, механік, фізик, літератор, філософ та теолог. Класик французької літератури, один із засновників математичного аналізу, теорії ймовірностей та проективної геометрії, творець перших зразків лічильної техніки, автор основного закону гідростатики.
«Що втрачає людина, яка стає Християнином? Якщо після смерті виявляється, що Бога не існує, і його віра була марною, ця людина нічого не втрачає. Насправді цей чоловік прожив своє життя навіть більш щасливо порівняно зі своїми невіруючими друзями. Однак якщо Бог, небеса і пекло все ж існують, то ця людина потрапляє на небеса, а його друзі-скептики потрапляють в пекло, втрачаючи при цьому абсолютно все.»
Майкл Фарадей (1791-1867) – англійський фізик, відкрив електромагнітну індукцію, що лежить в основі сучасного промислового виробництва електрики. Створив першу модель електродвигуна, засновник вчення про електромагнітне поле.
«Як сльози виходять з серця та спрямовані до серця, так і Біблія походить від Бога, і той, хто від Бога, слухає її голосу».
Йоганн Кеплер (1571-1630) – математик і астроном, встановив закони руху планет навколо Сонця (Закони Кеплера).
«Великий наш Господь і велика держава Його, і премудрості Його немає кінця. Хваліть Його сонце, місяць і зірки, і планети, – якою б мовою прославлення не відбувалася. А також ви, свідки Його відкритих істин, і ти, душе моя, віддавай честь і славу Господеві все твоє життя».
Вільям Томсон Кельвін (1824-1907) – британський вчений, який допоміг закласти основи сучасної фізики. Відомий своїми роботами в галузі термодинаміки, механіки, електродинаміки.
«Не бійтеся бути вільнодумцями. Якщо ви мислимите глибоко, то через науку знайдете віру в Бога».
Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646-1716) – німецький вчений, провідний німецький філософ, логік, математик, фізик, мовознавець і дипломат, заклав основи математичної логіки, описав двійкову систему числення. У механіці ввів поняття «живої сили» (прообраз сучасного поняття кінетичної енергії), сформулював закон збереження енергії, в психології розвинув вчення про неусвідомлене психічне життя.
«У Бозі полягає могутність, яка є джерелом всього»
Джордж Габріель Стокс (1819-1903) – британський математик і фізик ірландського походження. Працював у Кембриджському університеті, він збагатив науку власним внеском в гідро- та газодинаміку, оптику й математику.
«Я не знаю жодних здорових висновків науки, які б суперечили християнській релігії».
Роберт Бойль (1627-1691) – англійський хімік, фізик і філософ. Вперше ввів наукове поняття «хімічний елемент», продемонстрував існування вакууму, відкрив зворотну залежність між тиском та обсягом газу (сьогодні це відомо як закон Бойля); зробив внесок у розвиток атомної теорії, показавши, що матерія складається з найдрібніших частинок, які він назвав корпускулами, але які сьогодні відомі як атоми. Один із засновників якісного хімічного аналізу.
«Численність, краса та впорядкованість небесних тіл, досконалість тварин і рослин та інші явища природи справедливо спонукають розумного, неупередженого спостерігача зробити висновок про існування вищого, могутнього, праведного та благого Творця».
Френсіс Бекон (1561-1627) – англійський філософ, відомий тим, що почав науковий метод дослідження, заснований на експериментуванні та індуктивному мисленні.
«Для того, щоб не впасти в оману, у нас є дві книги, які ми повинні старанно вивчати. Перша з них – Святе Письмо, яке є Одкровенням Бога. Друга ж – саме творіння, яке свідчить про Божу Силу».
Макс Планк (1858-1947) – німецький фізик, який зробив великий внесок у розвиток різних областей фізики, але більше відомий за створення квантової теорії, яка зробила революцію в розумінні атомних і субатомних світів.
«Релігія та природознавство потребують віри в Бога. При цьому в релігії Бог стоїть на початку будь-яких роздумів, а у природознавстві – наприкінці. Для одних він означає фундамент, а для інших – вершину побудови будь-яких світоглядних принципів».
Ісаак Ньютон (1642-1727) – англійський вчений, який заклав основи сучасного природознавства, творець класичної фізики. Сформулював закони руху, відомі як Закони Ньютона та закон всесвітнього тяжіння.
«Чудесна будова всесвіту і гармонія в ньому можуть бути пояснені лише тим, що всесвіт був створений за планом Всевідаючої і Всемогутньої Істоти. Ось моє перше і останнє слово».
Джеймс Клерк Максвелл (1831-1879) – шотландський вчений, який створив теорія електромагнітного поля, розробив теорію світла.
«Молись до Нього про те, щоб постійно мати Його в своєму полі зору, адже Він – людина, і тому ми в змозі дивитися на Нього, крім того, Він – Бог, і тому може створити з нас нове творіння на Свій образ».
Джордж Берклі (1685-1753) – англійський філософ, відомий своєю системою спіритуалістичної філософії; доводив неспроможність матеріалізму.
«Бог мені свідок, що я був і все ще залишаюся при повному переконанні в неіснуванні матерії».
Макс Борн (1882-1970) – німецький фізик-теоретик, один із творців квантової механіки. Дав статистичну інтерпретацію квантової механіки. Автор праць з динамічної теорії кристалічної решітки, атомної фізики, оптики, філософії природознавства. Лауреат Нобелівської премії.
«Багато вчених вірять у Бога. Ті, хто каже, що вивчення наук робить людину атеїстом, мабуть, якісь смішні люди».
Вернер Форсман (1904-1979) – німецький лікар, завідувач хірургічного відділення при Євангелічної лікарні в Дюссельдорфі, лауреат Нобелівської премії в галузі медицини. Нагороджений медаллю Лейбніца Німецької академії наук (1954) і золотою медаллю Товариства хірургічної медицини Феррари, Італія (1968).
«Бог створив світ і дав світові закони. Ці закони залишаються без змін. Духовні задуми і сили цього світу також незмінні».
Нільс Бор (1885-1962) – данський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики. Створив першу квантову теорію атома, брав участь в розробці основ квантової механіки. Зробив значний внесок у розвиток теорії атомного ядра і ядерних реакцій, процесів взаємодії елементарних частинок із середовищем.
«Не наша справа вказувати Богові, як йому слід керувати цим світом».
Галілео Галілей (1564-1642) – італійський філософ, математик, фізик, механік і астроном, що зробив винятковий вплив на науку свого часу. Першим використовував телескоп для наукових відкриттів, якими стали супутники Юпітера, плями на Сонці, гори на Місяці, і фази Венери. Захисник геліоцентричної системи Коперника і засновник експериментальної науки.
«Природа, без сумніву, є Друга Книга Бога, від якої ми не повинні відмовлятися, але яку ми зобов’язані читати».«У виявах природи Господь являється нам не менш захопливим чином, ніж в божественних віршах Біблії».
Альберт Енштейн (1879-1955) фізик-теоретик, один із засновників сучасної теоретичної фізики, творець теорії відносності:
“Я вірю в Бога як в Особу й по совісті можу сказати, що жодної хвилини свого життя я не був атеїстом… Не можна читати Євангеліє, не відчуваючи справжньої присутності Іісуса, Його Особа пульсує в кожному слові… Правда, я іудей, але променистий досвід Іісуса Назорея справив на мене приголомшливе враження. Ніхто не висловлювався так, як Він. Дійсно, є тільки одне місце на землі, де ми не бачимо тіні, і ця Особа-Іісус Христос. У Нім Бог відкрився нам в найяснішому та зрозумілому образі. Його я шаную.”
(Ще статті – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
