День пам’яті мучеників Карпа, Папіли, Агафодора й Агафоніки

13/26 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Карпа, Папіли, Агафодора й Агафоніки.

Святі мученика Карп та Папіла були родом із Пергаму (столиця колишнього Пергамського царства, що розташовувалася в північно-західній частині Малої Азії).

Карп служив Господу в сані єпископа міста Фіатіри (в Лідії). Він висвятив Папілу на диякона.
Обидва святі мужі проповідували Слово Боже язичникам і багатьох навернули до Христа.

Про це донесли нечестивому імператору Декію, що царював у 249 – 252 рр. Декій розгнівався та послав у Фіатіру свого радника Валерія.

Прибувши на місце, Валерій наказав зібратися усьому народу для принесення жертв язичницьким богам.

Святі Карп та Папіла не прийшли на жертвоприношення і їх привели до Валерія проти волі.

Мучитель почав схиляти Святих до ідолопоклонства, але вони лишалися непохитними. Коли Святі відповіли, що їм не слід гнівити Бога та бути невдячними за Його благодіяння, раптом стався землетрус. Під час нього впали та розтрощилися всі ідоли.

Однак Валерій, засліплений злобою, навіть після такого дива не покинув свого нечестя. Він наказав одягнути на шиї мучеників залізні ланцюги та водити їх оголеними по місту. І мужі, що були достойними шани і хвали, терпіли ганьбу та глузування.

Коли й після цього Валерій не спромігся лестощами переконати святих зректися Христа, то наказав прив’язати їх до коней та гнати в Сардіс (місто в західній частині Малої Азії на південь від Пергама та Фіатіри).

Карп та Папіла не встигали бігти за кіньми, вони впали на землю, і коні тягли їх по землі. Від того мученики сильно постраждали. За святими мучениками весь час йшов їхній вірний раб Агафодор. У Сардісі мученики майже всю ніч молилися Богу. Коли вони трохи заснули, їм з’явилися Ангели та  втішили їх. Прокинулися святі радісними й сповненими бажання постраждати за Христа.

Коли Валерій прибув у Сардіс і зрозумів, що не зможе відвернути святих від їхньої віри, то наказав взяти їх під варту. Агафодора ж він наказав жорстоко бити воловими жилами.

І святого били так нещадно, що м’язи відпадали від кісток і оголювалися нутрощі. Під час того страждання Мученик відійшов до Господа. Християни забрали та потай поховали його багатостраждальне тіло. Після того мучитель наказав удруге прив’язати Карпа та Папілу до коней і гнати назад у Пергам. Від цього святі знову тяжко постраждали.

У Пергамі їх ув’язнили в темниці, де вони всю ніч молилися Богу. Там їм з’явився Ангел Господній і зцілив їхні рани. Коли наступного ранку мученики постали перед Валерієм, то він приписав їхнє чудесне зцілення чаклунству та вирішив погнати святих у більш далеку путь.

Під час дороги мучитель зупинився й знову почав схиляти Карпа до ідолопоклонства. Однак Мученик був непохитним, і Валерій наказав бити його терновими різками.

Коли Святого били, шматки його тіла падали на землю. Після того тіло Карпа обпалювали свічками та посипали його рани сіллю. Під час такого страждання Святий раптом посміхнувся. У той час йому з’явився Господь, оточений Ангельськими чинами. Потім Мученика кинули до в’язниці. Коли на суд привели Папілу, Валерій запитав у нього про рід його занять. Папіла відповів, що лікує людей силою Божою.

Мучитель заперечив, сказавши, що не може бути іншого правильного лікування, окрім того, яке викладене Галеном і Гіппократом. Папіла ж сказав, що учні тих лікарів можуть вилікувати хворого тільки тоді, коли на те буде воля Божа.

Тоді біля Валерія сидів сліпий на одне око радник, і Мученик запропонував, щоб його спробували зцілити силою язичницьких богів. При цьому Святий сказав, що Христос може зробити око радника зрячим.

Увесь день язичницькі жерці молилися своїм богам, але хворого не зцілили. Тоді Папіла молитовно вимовив Ім’я Христове, доторкнувся до сліпого ока, перехрестив його та повернув раднику зір.

Через це чудо радник і разом із ним безліч народу увірували в Христа. Проте Валерій залишився духовно сліпим і наказав бити Папілу.

За наказом нечестивця Святому обпалювали боки та кидали в нього камінням. Однак каміння не завдавали шкодили Мученику, а ранили тих, хто їх кидав.

Потім святих тимчасово відпустили, щоб вони знесилилися від ран. Однак Господь зцілив їх, і вони знову постали перед мучителем повністю здоровими. Валерій розлютився та наказав тягнути святих по гострих черепках та цвяхах, що розсипали для них по землі, але черепки та цвяхи раптом зникли.

Тоді Карпу й Папілі різали боки бритвами, випускали на них диких звірів, тримали мучеників три дні в рові з вапном, примушували їх бігати в залізних чоботах із цвяхами всередині, але нічим не змогли здолати святих.

Насамкінець Карпа, Папілу та сестру Папіли Агафоніку, що теж хотіла померти за Христа, кинули в розжарену піч. Однак раптово пішов сильний дощ, і піч остигла; мученики ж нітрохи не постраждали.

Зрештою святих Карпа, Папілу та Агафоніку усікли мечем. Їхні чесні тіла поховали християни та прославили дивного в святих Своїх Бога. Амінь.

(Нові статті – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)