День пам’яті преподобномученика Лукіана Антиохійського
15/28 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять преподобномученика Лукіана,
пресвітера Антиохійського.
Святий Лукіан народився в місті Самосати в Сирії в благочестивій сім’ї. Коли отроку було дванадцять років, батьки його померли.
Лукіан роздав весь свій спадок бідним і став учнем сповідника Макарія в Едессі.
Святий жив у подвигах і пості. Вживав він лише хліб та воду, іноді нічого не їв увесь тиждень.
Згодом Лукіана висвятили на пресвітера, й він звершував своє служіння в Антиохії. Там Святий заснував училище, де вчив своїх учнів розуміння Святого Письма та повчав як жити боговгодно. Також Лукіан взяв на себе труд виправлення грецького тексту Біблії, який перекрутили єретики. Для цього Подвижник вивчив єврейську мову.
У той час беззаконний цар Максиміан Галерій катував та вбивав християн. Особливих зусиль він докладав для знищення відомих учителів Церкви. Тому й пресвітера Лукіана мучитель наказав привести на місце тортур. Святого схопили та відвели в Нікомидію.
Максиміан так люто ненавидів християн, що вбивав навіть їхніх дітей. Двох отроків, рідних братів, благородного походження він спокушав солодкою ідоложертовною їжею, але вони відмовилися їсти її. За це дітей спочатку нещадно били різками, а потім віддали одному з царських прибічників, який пообіцяв навчити їх шанувати богів. Він оббрив дітям голови та намастив їх міцною гірчицею, після того кинув отроків у розжарену баню. Там мученики й скінчили своє життя.
У Каппадокії на шляху в Нікомидію Лукіан навернув до Христа воїнів, що зі страху зреклися істинної віри.
Він розповів їм, що жінки та діти уподібнюються сильним мужам, коли проливають кров за Христа. А потім він дорікнув їм, що вони стали схожими на дітей і жінок, що злякалися мук. Після того близько сорока воїнів прийняли мученицьку смерть.
У Нікомидії Святий теж повчав християн не боятися мук і зміцнював їхню віру.
До царя дійшла звістка про Лукіана, що кожний, хто слухає його, неодмінно навертається до Христа. Тому він побоявся віч-на-віч говорити зі Святим і розмовляв із ним здалеку.
Спочатку Максиміан намагався звабити Лукіана дарами та почестями, а потім почав погрожувати йому муками. Зрештою, коли мучитель переконався у непохитності Святого, то запроторив його до в’язниці. Там Святого зв’язали, били камінням, морили голодом та спрагою. Потім усі члени тіла Лукіана повиривали з суглобів і поклали його спиною на гострі черепки. У такому стапні Святий перебував 14 днів.
На свято Богоявлення Лукіан молив Бога, щоб Він сподобив його та християн, які знаходяться біля нього, причастя Святих Тайн. Того дня дехто з християн взяли з собою хліб та вино й через недбалість варти пройшли до в’язниці.
Лукіан повелів усім стати довкола нього й утворити живу церкву. Святим Престолом були груди Святого, на яких і звершилася Божественна Літургія. Всі присутні християни тоді причастилися Тіла й Крови Господніх.
Вранці слуги Максиміана прийшли в темницю, щоб довідатися, чи живий Лукіан. Коли Святий побачив їх, то тричі вигукнув, що він – християнин, після чого відійшов до Господа.
Цар дізнався про кончину Мученика та наказав втопити його тіло. Слуги прив’язали до тіла Лукіана камінь і кинули його в море.
У морській безодні мощі Святого перебували тридцять днів. Після того Мученик з’явився своєму учню Глікерію та повелів взяти на морському березі його тіло й поховати.
Коли Гликерій із іншими вірянами прийшов на берег, дельфіни винесли на сушу нетлінні мощі Святого. Християни взяли їх і з честю погребли.
Кончина Святого Лукіана настала 7 січня 312 року. Згодом святкування його пам’яті перенесли на 15 жовтня, оскільки 7 січня святкується Собор Іоанна Предтечі.
У 326 році свята рівноапостольна цариця Єлена спорудила прекрасний храм над гробом Преподобномученика во славу Пресвятої Трійці. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
