День пам’яті преподобномученика Андрія Критського

17/30 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святого преподобномученика Андрія Критського.

Коли в Церкві Христовій воцарився мир і квітло благочестя, диявол розпочав гоніння на святі ікони.

Дехто з християн почали заперечувати шанування образу Божого та, підкорившись єретикам, називали ікони ідолами. Послідовником тої єресі став імператор Лев Ісаврянин (716 – 741 рр.), а після нього і його син Константин Копронім (741 – 775 рр.). Назва “Копронім” в грецькій мові походить від слова “гній”, оскільки той імператор під час свого Хрещення осквернив нечистотами купіль. Нечестивий цар видав наказ знищувати ікони, а прихильників шанування ікон катувати та вбивати.

Гоніння Копронімом християн за своєю жорстокістю та обсягами було подібним до найбільшого гоніння на них, що було за царювання язичника Діоклетіана.

У той час на острові Криті жив богобоязний чоловік на ім’я Андрій. Він покинув все мирське та присвятив себе Богу. Преподобний багатьох наставляв на шлях спасіння й приводив до боговгодного життя.

Коли Андрій почув про поширення іконоборчої єресі та гоніння на християн, то вирушив у Царгород. Там він не боячись навчав народ шанувати святі ікони та до смерті стояти за істинну віру.

Коли Святий побачив, як люто катують християн, то попрямував до церкви мученика Маманта, де тоді знаходився цар. Там Андрій викрив єресь царя та звинуватив його в жорстокості. Коли цар почув слова Святого, то не дав йому договорити й наказав одразу схопити його.

Царські слуги кинули Преподобного на землю та почали бити й топтати його. Цар із удаваним милосердям наказав припинити бити Святого, вийшов із церкви й там почав говорити з ним. Андрій сказав Копроніму, що прибув, аби навернути його до істини або щоб померти за святі ікони.

Цар же відповів, що безумством є віддавати честь каменю, дереву та фарбам. Преподобний тлумачив, що безчестя, яке спричиняється іконі, переходить на Того, Хто на ній зображений; адже й тлінні царі, що подібні до пороху, бажають бути в пошані через свої зображення.

Після того Андрій хотів пояснити, як Бог заповідав через Мойсея шанувати образи, але розлючений цар наказав бити його. Коли Святого нещадно побили, Копронім почав схиляти його до свого нечестя. На ті слова Андрій відповів царю, що краще б він правив народом і займався військовою справою, аніж безбожно переслідував істинних християн.

Почувши те, цар наказав бити Андрія ще більш жорстоко, через що кров текла з його ран і обагряла землю. Дехто з присутніх хотіли догодити Копроніму й камінням розбили Святому вуста та поламали ребра. Потім Святого кинули до в’язниці. Там він повчав вірян, які відвідували його.

Згодом Мученика знову вивели на катування і били так жорстоко, що його тіло роздроблялося. Потім Святого за ноги потягли на місце страти злодіїв, де його за наказом Копроніма мали вбити.

Коли Андрія тягли містом, один торговець рибою на торговій площі розсік ножем Мученику ногу. Це була остання мука, якої зазнав Святий, бо від болю одразу помер. Тіло Мученика кинули в прірву, до якої скидали тіла злодіїв. Там мощі Святого знаходилися більше 12 тижнів. За Божим повелінням туди зійшлися з різних країв біснуваті. Вони витягли тіло Андрія, поклали на чесному місці й одразу звільнилися від нечистих духів.

Біля гробу святого Андрія зцілилося багато хворих. Кончина преподобномученика Андрія настала в 767 р.
Слава Богу навіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)