Чарівний мед. Казка
В одному казковому лісі жили двоє ведмежат – Мікі та Мокі. Вони дуже любили разом грати, ловити рибу, купатися в річці, й ще робити багато чого цікавого. Чарівний мед.
Крім того, вони завжди допомагали один одному. Якщо хтось хворів, інший поспішав провідати його, принести малину чи мед, якось розвеселити. Словом, Мікі та Мокі були добрими друзями.
І оскільки обидва любили пригоди, й із ними постійно щось траплялося! Про одну з пригод я й збираюся зараз розповісти.
Чарівний мед
Якось Мікі йшов лісом, і… заблукав. Озирнувся довкола — немає стежки, загубилася! Бачить – росте високий дуб.
«Вилізу я на дуб,— подумав Мікі,— і подивлюся з висоти, може, й знайду стежку».
Видерся, подивився вниз – і правда, ось же вона, зовсім недалеко!
Зрадів, зібрався вже злазити з дерева, і раптом — прямо перед ним — дупло, а в дуплі… 🧉
Що це? Глечик!
Мікі обережно взяв його. Та це ж мед! Повний глечик меду! Ось так пощастило! Мікі сліз із дуба, сів під ним, і почав ласувати солодкою знахідкою. Яким же смачним виявився цей мед! Мікі їв і їв, поки меду не залишилося в глечику зовсім мало.
«Ой, що ж це я, — схаменувся він, — сам їм, а про свого друга, про Мокі, забув! Треба ж із ним поділитися!»
Він швидко знайшов втрачену стежку, і побіг щодуху до друга. Мокі вже здалеку побачив Мікі, який поспішав до нього з чимось у лапах.
— Ось! Тримай! — Протягнув глечик Мікі. — Знайшов у дубі!
— Ух ти!.. — Мокі занурив у глечик лапу, а потім облизав її, примружившись від задоволення. — Дякую, що поділився! Ти справжній друг! 🐻
Він опустив лапу й облизав її знову, і знову занурив, і знову облизав …
“Дивно, — подумав Мікі, — адже меду залишалося там всього трішечки на дні …”
— Ооой… не можу більше! Наївся! — нарешті промовив Мокі та віддав глечик Мікі.
Той зазирнув усередину… Оце такої! Та він майже повний!
— Це… це… незвичайний мед!
— Тааак, — відповів Мокі та погладив свого живота, — незвичайна смакота!
— Мокі! Це чарівний мед! Він не закінчується!
— Що?.. Моки взяв глечик і зазирнув у нього.
Друзі здивовано дивилися то на глечик, то один на одного! Чарівний мед! Знайти таке не кожному поталанить!
— Тепер ми зможемо їсти мед щодня, скільки захочемо!
— І не треба шукати його в лісі! — підхопив Мокі, підстрибуючи та розмахуючи глечиком.
— І бджоли нас не кусатимуть! 🐝
— І ми зможемо ним поділитися ще з кимось!
— Як же добре, що ти його знайшов! — Мокі радісно змахнув лапами, і раптом глечик вислизнув у нього з лап й упав просто на землю, і… розлетівся на друзки!
— Ой! — хором скрикнули Мікі та Мокі.
Вони мовчки дивилися, як мед повільно розтікається по землі.
Потім Мікі засмученим голосом промовив:
— Що ж ти накоїв! Це ж був чарівний мед!
— Я… я… я не хотів… — винувато понурив голову Мокі.
— Не хотів, а розбив!
— Пробач мені, я такий незграбний… — вів далі Мокі.
Але Мікі зовсім не хотілося прощати свого друга.
Дуже йому шкода було чарівного меду.
— Та й справді, незграбний! Ні за що не пробачу! — Мікі розвернувся та й почапав геть.
😔 Мокі сумно подивився йому вслід, а потім почав збирати уламки.
Тієї ночі Мікі ніяк не міг заснути. Він довго крутився на ліжку, а потім підвівся і вийшов на вулицю. На небі виблискували зірки, ласкаво й спокійно І, дивлячись на них, Мікі подумав про те, що на світі є речі важливіші за мед, навіть і чарівний. «Завтра піду та й помирюся з Мокі, — вирішив він. — Ну то й що, що розбив глечик… Звісно, шкода меду… але його вже не повернути. А друга повернути ще не пізно».
Вранці, як тільки заблищали перші промені сонця, Мікі піднявся, нашвидкуруч вмився та зібрався вже виходити, як раптом почув стукіт у двері. Він відчинив і побачив Мокі. Але що з ним? Ніс і вуха ведмедика розпухли, а замість очей залишилися лише маленькі щілинки. Неважко було здогадатися, що Мокі покусали бджоли.
— Що з тобою? — злякався Мікі, — де ти був?
Замість відповіді Мокі простяг йому глечик, трохи схожий на той, що розбився.
— Це тобі. Правда, це звичайний мед… Чарівний я не знайшов, скільки не намагався…
— Ти що, — зніяковів Мікі, — всю ніч мед шукав!? Та я б і так із тобою помирився!
— Правда? — зрадів Мокі.
— Звичайно, ти кращий ніж сто глечиків чарівного меду!
Мокі посміхався від щастя, а Мікі думав про те, як добре мати друга. Навіть якщо він розбив щось цінне. Зрештою, розбити глечик може кожен, а відмовлятися від друга через це — просто безглуздо!
Мікі та Мокі сіли на лавці біля будинку та почали ласувати медом. І цей звичайний мед здавався їм смачнішим ніж чарівний!
Ольга Казьміна (Новікова)
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
