Чому Бог не зробить так, щоб Його діти не коїли зла?
Чому Бог не зробить так, щоб Його діти не могли коїти зла? Бо Богу важливо, щоб Його любили добровільно, за власним вибором. Адже любов має бути тільки добровільною, інакше це не любов!
Що таке зло?
А взагалі, що таке зло? Зло – це відсутність добра, те, що приносить біль, руйнування і смерть.
Зло може існувати лише там, де є свобода, де є вибір між злом і добром. Так само без свободи вибору не може існувати і любов. Ще зло позначають словом “гріх”.
Гріх – це порушення заповідей Божих – Правил, що дані Богом для того, щоб люди не робили зла собі та своїм ближнім.
Бог Своїми Заповідями попереджає нас від руйнування самих себе злом, тобто гріхом, оскільки гріх і зло – це одне й те саме. І робить це тому, що Він любить нас.
Але Бог, не просто якась абстрактна “Любов”. Бог Сам відкрив нам у Святому Письмі, що Він є для нас Люблячим Отцем.
Єдина молитва, яка була не складена людьми, нехай навіть святими, а дана безпосередньо Самим Господом – Іісусом Христом, починається словами звернення до Отця – «Отче наш!». І, з’явившись після Свого воскресіння Марії Магдалині, Христос сказав: «Іду до Отця Мого та Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого» 1(Інн. 20:17).
Тобто важливо зрозуміти, що відносини Бога з людьми – це не просто стосунки Творця і творіння, а стосунки Досконалого Люблячого Отця зі Своїми улюбленими дітьми, нехай навіть неслухняними та злими. І ці стосунки завжди мають на меті користь для цих “дітей”, турботу про їх спасіння від загибелі і мук. Вічних мук. А зло, яке коїться навколо, абсолютно невгодне Богові.
Богу важливо, щоб Його любили добровільно, за власним вибором. Адже любов має бути тільки добровільною, інакше це не любов!
Стосунки Бога з людьми
Богові до вподоби, коли Його діти, які добровільно, хоча й мають можливість вибору – прийняти чи не прийняти Його батьківську любов, відповісти чи не відповісти на неї власною любов’ю – за власним вибором приймають Божу любов і відповідають взаємністю.
От і причина через яку Бог не може позбавити людину вибору – бути з Богом або без Нього, творити добро чи коїти зло.
А кожна людина вже сама вибирає те, що ближче їй до серця, до чого схильна її душа. Тим самим вона вибирає або щастя в житті з Богом у Його любові або страждання в невизнанні Його.
У результаті виходить, що ті, хто коїть за власним вибором зло – відкинули Бога і прийняли Його ворога – диявола.
Порожнечі в житті не буває, Христос сказав: «Хто не зі Мною, той проти Мене»2(Мф. 12:30).
Відповідно, той, хто не приймає у своє серце Божу любов, робить це серце місцем диявольської сутності – ненависті. І ця ненависть вже керує всіма думками, почуттями та справами такої людини, з усіма наслідками, що витікають звідси. Як для самої людини, так, і на превеликий жаль, і для її оточення.
Вибір між шляхом добра та зла
Але чому ж так багато людей обирає шлях зла?
«Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване…»3(Єр. 17:9) – таку відповідь на це запитання дає Святе Письмо. Людське єство більш схильне до зла, ніж до добра, про що свідчить дійсність, яка оточує нас. Але Бог завжди йде назустріч тим, хто хоче Його пізнати й відчути те щастя, яке дає людині життя з Ним і в Ньому!
Єдине істинне щастя – жити в Бозі та Його Божественній Любові разом із іншими, улюбленими Ним людьми, які у свою чергу, люблять Його. Усе інше – штучні “щастя-замінники.
Адже істинне щастя досягається працею та жертвою, іноді великою працею й великою жертвою. Тоді як продавець “щастя-замінників” – диявол – пропонує “свій товар”, начебто, за дуже незначною ціною! Тільки потім це “задурно” обертається втратою головного – істинного, непідробного щастя. А людина розплачується за цей “щастя-замінник” вічними пекельними муками!
Щастя-замінники
А таким “щастя-замінником” може бути будь-що: багатство, влада, гроші, тілесне здоров’я, слава, комфорт, алкоголь, наркотики, тілесні насолоди, спорт, колекціонування, мистецтво тощо.
Самі по собі більшість із цих речей зовсім не погані, а деякі бувають дуже корисні, якщо звісно, не брати такі крайнощі, як наркотики чи ще якісь протиприродні задоволення.
Нещастям для людини вони стають тоді, коли в її житті вони займають місце Бога. Коли людина замість пізнання Творця та єднання з Ним, починає призначені для цього сили душі витрачати на досягнення якогось “щастя-замінника”, лише в ньому одному бачити своє щастя та покладати на нього свої надії стати щасливим!
Сутність “щастя-замінників” якраз у тому, що вони не можуть дати нікому тієї повноти радості й щастя, які можливі тільки в Господі.
Ось, здається людині – отримаю ще мільйон доларів 💲або сто мільйонів, або мільярд 💸 або стану великим начальником, президентом, королем, або залишу рекорд у книзі Гінеса – і тоді досягну повного щастя! 😄
Але, досягнувши бажаного, вона раптом розуміє, що досягнуте зовсім не дає їй того блаженства, на яке вона розраховувала!
І, як наркоману, їй потрібна все більша й більша доза того “наркотику”, на який вона сама себе “підсадила”, коли попалася на диявольську приманку! Інакше настає “ломка” – страждання, по-церковному – “пристрасть”!
От бідолаха і женеться за підкинутою йому дияволом примарою “щастя-замінника”, все більше розтрачує на це душевні й тілесні сили, все сильніше втрачає здатність для отримання справжнього Щастя. І це відбувається до тих пір, доки не приходить до неї смертний час, і “ломка” не переходить у вічну фазу.
Страшно!
Ще страшніше, коли відбувається підміна істинного життя в Бозі його зовнішньою, формальною стороною! Адже диявол – це досвідчений “психолог” з багатотисячолітнім досвідом “роботи” з людиною, весь життєвий досвід якої, за незначним винятком, обмежений сьома-вісьмома десятками років.
Якби Бог, по милості Своїй, не стримував диявола, допустивши йому спокушати людину тільки в межах її можливості за власною волею відкинути й перемогти цю спокусу, то не змогла б врятуватися від загибелі жодна людина!
Спокуси “рогатого психолога”
І цей “рогатий психолог”, бачачи схильності людини, пропонує їй ті спокуси, які найбільш відповідають бажанням її серця.
…“рогатий психолог”, бачачи схильності людини, пропонує їй ті спокуси, які найбільш відповідають бажанням її серця.
Наприклад, якщо людина схильна любити спокій і комфорт, то диявол і спокушає її лінощами та роздратуванням до всього, що її комфорту й спокою перешкоджає. Він не налаштовує таку людину на “трудоголізм”.
Якщо людина має схильність до тілесних задоволень – обжерливості, розпусти, пияцтва – диявол прагнутиме розвивати в ній саме ці вади, а не надмірний аскетизм або прагнення до тверезого життя.
Якщо ж він бачить, що людина тягнеться до доброго та світлого, відкидає явні вади й шукає Бога, диявол підсовує їй таку модель релігійного життя, яка не лише не поєднує цю людину з Господом, але, навпаки, спрямовує її до гарантованої загибелі!
Людині, яка шукає Бога, диявол ніби говорить: “Хочеш знайти Бога – йди сюди!” – і підсовує їй безліч релігійних помилок, які ведуть у сектантство, язичництво або відвертий демонізм.
Чого варте тільки одне сатанинське гасло: “Бог має бути в душі, а в Церкву ходити не треба!” Це при тому, що Сам Христос сказав: «Я збудую Церкву Мою, й ворота пекла не здолають її!» 4(Мф. 16:18).
Якщо ж людина все-таки знаходить істинний шлях до Церкви Христової, входить у життя Церкви та починає вчитися вибудовувати свої стосунки з Господом, то “рогатий психолог” і тут не дрімає! У нього на вибір безліч варіантів шляхів хибного благочестя, йдучи якими, людина стає повною протилежністю тому ідеалу християнина, до якого її закликає Сам Христос!
Істинний шлях християнського духовного життя
Бо істинне духовне і церковне життя полягає в зміні розуму, позначене грецьким словом “метанойя” – у нас перекладеному як “покаяння”.
Істинне духовне життя полягає в очищенні душі від гріховних навичок і в надбанні нової властивості – здатності вміщувати в себе та нести іншим людям Божественну любов
Любов, про яку сказано у Святому Письмі: «Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. Любов ніколи не минає…»5(1 Кор. 13:4-8).
Якщо людина, в процесі свого церковного життя, не набуде перерахованих тут якостей, значить, її духовне й церковне життя йде неправильним шляхом!
А правильний шлях християнського духовного життя називається “синергією” – “співпрацею” грецькою, тобто спільною роботою Бога й людини по спасінню цієї самої людини. Без Бога, без Його допомоги, Його розумного керівництва людина самостійно не може очистити свою душу від зла-гріха й зробити її велелюбною!
Але й Бог, Який дав людині свободу вибору та відкрив їй Шлях Спасіння, не може за комір тягнути в Рай того, хто не хоче цього та чинить опір Богові чи диктує Господу – як Він має її, людину, рятувати. Ніби: “Господи! Ти мене врятуй і введи в Царство Небесне! Але тільки на “Мерседесі” представницького класу та щоб із музикою й шампанським на додаток!”
Нестримно прагнути до ідеалу
Коли хворий приходить до лікаря і той діагностує в нього туберкульоз легенів, хворий повинен заради одужання прийняти всі умови лікування, які запропонує йому лікар. І вже точно кинути палити, бо палити та лікувати хворі легені – безглузде заняття!
Так і в лікуванні душі від смертоносного вірусу гріха важливо точно дотримуватися рецептів Небесного Лікаря, Який досконало володіє мистецтвом лікування людських душ від пристрастей. Від самої людини вимагається усвідомлення своєї “хвороби”, бажання зцілитися й старанності під час виконання всіх рекомендацій і “лікувальних процедур”, наскільки болючими вони б не були.
А для цього потрібно, спираючись на Божественну допомогу, самому щосили працювати над викоріненям із себе гріховних звичок і бажань. Навіть, коли впадеш, знову вставати, чіплятися за цю благодатну допомогу, йти, повзти, коли знемагаєш, до останнього подиху, але нестримно прагнути до того ідеалу духовної досконалості, який явив нам Бог у Сині Своєму – Іісусі Христі!
Протоієрей Олександр Торік
(Нові статті – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
