День пам’яті преподобної Матрони Константинопольської

9/22 листопада Православна Церква вшановує пам’ять святителя Нектарія Егінського та преподобної Матрони Константинопольської.

Свята Матрона народилася в благочестивій сім’ї з міста Перги Памфілійської (південь Малої Азії). Її видали заміж за знатного чоловіка Домітіана.

У шлюбі жінка народила дочку Феодотію. Згодом подружжя поселилося в Константинополі, де Матрона ревно відвідувала храм Божий і проводила в ньому всі дні в молитві. Свята прагнула до чернецтва й умертвляла своє тіло постом та стриманням.

Домітіану не подобався спосіб життя дружини. Він думав, що Матрона залишає дім не для молитви, а для звершення якоїсь поганої справи, й перестав випускати її з дому. Свята зі сльозами просила чоловіка дозволити їй відвідувати храм, однак він не зважав на її прохання.

Одного разу угодниці Божій вдалося вмовити чоловіка відпустити її на молитву, і вона поспішила до церкви, де ревно молила Господа привести її до безмовного життя.

Ввечері, коли двері храму мали замкнути, Матрона вийшла назовні та не пішла додому, а залишилася на паперті. Там вона зустрілася з подвижницею Сусанною, що з юності присвятила себе Богу, та провела ніч у її келії. Після того Свята твердо вирішила втікти від чоловіка, про що сповістила й іншій своїй наставниці Євгенії.

Євгенія сказала Матроні, що перш за все їй треба подбати про свою доньку, яка не може жити без матері.

Тоді Матрона потай забрала Феодотію з дому та віддала її на виховання Сусанні. Сама ж, згідно з видінням, яке мала уві сні, зрозуміла, що зможе сховатися від Домітіана лише в чоловічому монастирі. Тому вона обстригла волосся, одягнулася у вбрання євнухів і прийшла в обитель преподобного Вассіана. Матрона назвала себе євнухом Вавілою, так її прийняли до числа братії монастиря.

Свята невпинно перебувала в молитві, старанно виконувала послухи та зберігала мовчання. Усі дивувалися її доброчесному життю та подвигам, і Матрона тривалий час подвизалася в обителі.

Згодом Господь благоволив відкрити її таємницю преподобному Вассіану та ігумену Авраамієвого монастиря Акакію. Обом настоятелям з’явився в сонному видінні світлий муж і сказав, що євнух Вавіла – жінка. Після цього Вассіан призвав до себе Матрону та з гнівом запитав у неї, як ннасмілилася вона перебувати серед монахів і чи не заради спокуси братії та обезчещення обителі вона прийшла до них.

Матрона, припавши до ніг Вассіана, попросила прощення й відповіла, що переховувалася в монастирі від свого чоловіка, який забороняв ходити їй у храм Божий. Тоді преподобний Вассіан зрозумів чистоту намірів Святої та послав її в жіночий монастир у місті Емесі. Між тим чоловік Матрони скрізь шукав її.

У Емеській обителі Свята перевершила всіх монахинь подвигами й після смерті ігумені її обрали наступницею. Вона дбала про спасіння довірених їй сестер і сяяла світлом чеснот.

У той час була чудесно знайдена чесна голова Іоанна Предтечі Господнього, з якої витікало благовонне миро, і на місце знахідки зійшлося багато людей. Священники помазували людей тим миром, а Матроні вдалося взяти його у маленьку посудинку. Люди побачили у Святої миро та почали просити, щоб вона помазала їх, бо через натовп важко було підійти до священників.

Матрона схилилася на їхні прохання та почала також помазувати. Коли вона помазала очі сліпонародженому чоловіку, той прозрів. Це чудо приписали не лише цілющим властивостям мира, але й доброчесності Матрони, і Свята прославилася в народі.

Згодом про місце перебування Преподобної взнав її чоловік. Він прибув у Емес і, оскільки в монастир вхід чоловікам був заборонений, вмовив декількох жінок впросити Матрону вийти до нього.

Жінки розповіли угодниці Божій, що заради її благословення та святих молитов здалеку прийшов один чоловік, і переконували її не зневажити його. Преподобна зрозуміла, що прибув Домітіан, і сказала, що вийде до нього на сьомий день. Сама ж потай залишила монастир і попрямувала в Єрусалим.

Певний час Преподобна була на Синайській горі, а потім вирушила в Берит, де поселилася в пустому ідольському храмі.

Багато довелося перетерпіти Святій напастей від бісів, які намагалися вигнати її. По молитві Матрони з’явилося джерело води, біля якого виросли їстивні злаки. Через деякий час навколо Святої зібралися сестри, і вона наставляла їх на путь спасіння. Згодом Матрона захотіла побачити свого духовного отця Вассіана, але боялася повернутися в Константинополь, щоб не бути знайденою чоловіком. Крім того вона хотіла уникнути суєтної слави, а тому задумала змінити місце своїх подвигів.

Тоді в сонному видінні Преподобна побачила трьох мужів, що сперечалися між собою, бо кожен хотів жити з нею. Свята ж сказала їм, що тікає від подружнього життя, та запитала, як їх звати.

Імена тих мужів були такими: Олександр, Антиох та Костянтин. Після того мужі кинули між собою жереб, і жереб випав Костянтину. Від жаху Матрона прокинулася й почала розмірковувати над видінням. Вона вирішила, що імена мужів означали міста Олександрію, Антиохію та Константинополь, про які вона помишляла, і зрозуміла, що Господу вгодно, щоб вона повернулася в Константинополь.

Після повернення Преподобна зустрілася зі своїм наставником Вассіаном і дізналася про смерть чоловіка. До неї прибули з Берита сестри, і на кошти чудесно зціленої Матроною жінки Євфимії, дружини єпарха Анфіма, був збудований монастир. Перед смертю Преподобна побачила у видінні Рай і вготовану їй пресвітлу палату. З того Свята зрозуміла, що наблизився час її відходу до Бога.

Матрона померла, коли їй було 100 років, провівши у чернецтві 75 років. Кончина угодниці Божої настала близько 492 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Нові статті – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)