День пам’яті священномученика Мілія Перського
10/23 листопада Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Мілія Перського, Сузького.
Священномученик Мілій жив у IV столітті. Він народився в Персії поблизу сучасного Тегерана (столиця Ірану).
Через божественне видіння, в якому йому було заборонено перебувати на військовій службі, юнак відмовився від служби у війську перського царя. Потім він здобув християнську освіту й невпинно молився за себе та свій народ, занурений у морок ідолопоклонства.
Через деякий час Мілій вирушив у місто Сузи, де подвизався в чернечому чині. За доброчесне життя він удостоївся сану єпископа.
Угодник Божий багато трудився, щоб привести закоренілих язичників до істинної віри, проте вони побили його й ледве живого кинули за містом. Тоді Святий вимушено залишив Сузи та передрік швидку погибель язичників. Господь покарав нечестивий народ: через три місяці царське військо, в якому було три сотні слонів, розграбувало та зруйнувало місто. Це була царська кара за повстання міської знаті проти верховної влади.
У той час Мілій звершив подорож у Єрусалим. Звідти він пішов у єгипетську пустелю, де був два роки в святого Аммонія, учня Антонія Великого.
Після того угодник Божий повернувся до Персії. Там він зайшов до одного монаха, що жив у печері, і побачив величезного змія. Святий помолився Господу, перехрестив змія, подув на нього, і змій одразу загинув. Монах, який жив у печері, почав докоряти Мілію, сказавши, що змій був ручним і приходив, щоб побути разом із ним. Святий відповів, що Господь наказав людині нещадно боротися зі зміями. Монах розсердився й вигнав Мілія.
Угодник Божий прибув у Нісібін, де єпископ Іаков зводив церкву для спокутування гріхів народу, який зазнавав тяжких страждань.
Пізніше річкою Тигр він прийшов у Селевкію, де проходив Собор проти єпископа Папи, що чинив утиски кліру та народу.
Коли на Соборі Мілій виголосив анафему негідному шани єпископу, останнього одразу паралізувало. Через деякий час після того Папа помер.
Священномученик проповідував Слово Боже та супроводжував проповіді чудесами, які показували язичникам силу Христову. Він зцілював хворих, проганяв бісів, і багато нечестивих людей привів до віри в Істинного Бога.
У одному місті, в яке прибув Мілій, тяжко хворів князь. Коли хворий почув про прибуття угодника Божого, то через посланця попросив його прийти та помолитися за нього. У відповідь Мілій повелів князю в Ім’я Іісуса Христа самому, не дивлячись на хворобу, відвідати його.
Щойно посланець передав хворому слова Святого, той одразу одужав і прославив Бога. Князь прийшов до Мілія й припав до його ніг. Через те диво багато язичників навернулося до Христа.
У місті Мілігерді Святого заарештували за наказом правителя Гормізда Гуфруза, який почув про успішність його проповіді. Правитель наказав катувати Мілія та двох його учнів – священників Аворсама та Сеноя. Гормізд та його брат Нарсес накинулися на Священномученика та вбили його.
Перед кончиною Мілій передрік вбивцям, що наступного дня тієї ж години вони вб’ють один одного. Так і сталося. Гормізд та Нарсес вирушили на полювання, кинулися за одним оленем і помилково вбили один одного.
Віряни забрати тіла Мілія, Аворсама та Сеноя й поховали їх з честю.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Нові статті – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
