Хтивий погляд = перелюб
З десяти заповідей, які дав Бог людям на горі Синай, сьома заповідь говорить: “Не чини перелюбу”1(Вих. 20:14). Ця заповідь забороняє чоловікові мати інтимні стосунки з іншими жінками, крім своєї дружини, а дружині – з іншими чоловіками, крім свого чоловіка. Більше того, мова йдеться про Хтивий погляд один на одного. За порушення цієї заповіді Мойсей загрожував стратою2(Лев. 20:10).
А Я кажу вам, що кожен, хто дивиться на жінку з хтивістю, уже вчинив перелюб із нею в своєму серці 3Мф. 5:28.
Євреї вважали перелюбом тільки перелюб одного з подружжя зі стороннім. Проте Христос щойно сказав їм: “Блаженні чисті серцем”, коли заповідував дотримуватися чистоти серця, чистоти помислів. Він тим самим визнав грішним не тільки того, хто вчинив уже перелюб, але й того, хто, дивлячись на жінку люб’язно, готовий вчинити з нею перелюб.
Засудивши, таким чином, навіть бажання, готовність здійснити найтяжчий гріх, Христос не порушив цим старозавітну заповідь, але доповнив її, як доповнив заповідь – “не вбий” забороною навіть гніву.
«Чому ж [запитує Златоуст] Христос у словах Своїх не торкається жінок? Він знає, що чоловік і дружина є єдиним тілом, тому ніде й не розрізняє статі»4(Бесіда на Євангеліє від Матвія. 17).
Але чи будь-яке тілесне бажання та чи всякий погляд на сторонню жінку заборонений заповіддю Христа?
Іоанн Златоуст каже, що заборонено не просто побажання, тому що бажати можна і не бачачи жінок, наприклад, коли спасаєшся в горах [пустелях]. Заборонена цією заповіддю лише хтивість, що виникає внаслідок люб’язного погляду на жінку. Нам здається, що не можна так обмежено тлумачити цю заповідь Іісуса. Щоправда, Він говорить про хтивість, що виникає від погляду на жінку.
Але хіба для цього необхідно дивитися неодмінно тілесним оком? Хіба не можна подумки викликати собі образ красивої жінки і, бачачи його, загорітися хтивим бажанням? Хіба таке бажання є безпечним і не може здійснитися насправді? Хіба таке хтиве бажання не порушує заповідь про чистоту серця?
На питання ж про те, чи кожен погляд на жінку засуджується цією заповіддю, відповідає святий Афанасій Великий:
Любодіє з жінкою в серці той, хто погоджується на справу, але перешкоджає йому в цьому або місце, або час, або страх цивільних законів.
Говорячи про спокусу, що затягує в гріх, Спаситель сказав: “Якщо ж твоє праве око спокушає тебе, – вирви його і кинь від себе… і якщо правиця твоя спокушає тебе, відсічи її й кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було вкинуте до геєни”5Мф. 5:29-30.
Давши цю заповідь, Христос говорив не про члени [тіла], ні! Він ніде не засуджує тіло, але скрізь звинувачує розбещену волю.
Не око твоє дивиться, а розум і серце. Коли наша душа буває звернена на інші якісь предмети, тоді око часто не бачить того, що знаходиться перед ним. Отже, не все треба приписувати дії очей.
Якби Христос говорив про члени [тіла], то сказав би не про одне око й до того ж не про те, що праворуч тільки, але й про обидва. Адже, якщо хтось спокушається оком, що праворуч, той, без сумніву, спокушається й тим, що ліворуч.
Отже, чому Спаситель згадав тільки про око, що праворуч і про правицю? Щоб ти знав, що йдеться не про члени, а про людей, які мають з нами тісний зв’язок. Якщо ти когось настільки любиш, що покладаєшся на нього, як на своє око, що праворуч, або визнаєш його настільки корисним для себе, що вважаєш його замість правиці своєї, і якщо він розбещує твою душу, то ти й таку людину відсічи від себе.
Справді, коли близька тобі людина й себе саму не спасає, і тебе зі собою губить, то яке було б людинолюбство обом вам грузнути в безодні смерті, тоді як, розлучившись один від одного, принаймні один із вас може спастися?»6(Свт. Іоанн Златоуст. Бесіди на Євангеліє від Матвія. 7, 3).
Так само нам тлумачать цей вислів Господа Іісуса Христа блаженний Августин, блаженний Феофілакт та інші святі.
(Б.І. Гладков, ред. N.E.W.O.D.)
(Нові статті – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
