День пам’яті святителя Григорія Палами

14/27 листопада Православна Церква вшановує пам’ять святителя Григорія Палами,
архієпископа Фессалонікійського.

Святитель Григорій Палама народився в Константинополі в благородній, благочестивій сім’ї. Отрок досяг великих успіхів у навчанні та привернув до себе загальну увагу. Про нього почав піклуватися сам цар.

Архієпископ Василій (Крівошеїн) пише: “Виключно обдарований по природі до такого роду наукових праць і зданий вже у сімнадцятирічному віці сперечатися з філософами у найскладніших питаннях, Палама не дав себе, однак, спокусити мирською мудрістю.”

Протягом всього свого життя Палама зберігав негативне ставлення до “зовнішньої” світської філософії одночасно з деякою схильністю до метафізичних тонкощів. Для нього філософське знання сповнене ілюзій і омани, суперечливе саме в собі і не здатне просвітити людину і істинно з’єднати з Богом. Хоча, разом із тим, це не заважало Паламі користуватися з великим мистецтвом філософськими аргументами у своїй богословській полеміці проти тих, хто цілковито спирався на філософію.

Для Григорія Палами існувала лише одна істинна мудрість, яка походить від Духа Святого і відкривається у Христі, Премудрості Божій, у всьому Його викупительному подвизі.

Чернецтво

З дитинства Святий сповнювався любов’ю до Бога та прагнув чернецтва. На 20-му році життя він остаточно вирішив зректися світу, до чого схилив свою матір, братів та сестер.

Разом із братами Григорій прийшов у Ватопедську обитель на Афоні, де подвизався під керівництвом старця Никодима.

Якось Святому з’явився у видінні апостол і Євангеліст Іоанн Богослов та запитав у нього, чому він постійно молиться Богу: «Просвіти тьму мою». На це Григорій відповів: «Щоб просвітитися й дізнатися, як творити Божу волю». Тоді святий Іоанн сповістив, що з волі Богородиці перебуватиме з Григорієм невідступно.

Після смерті Никодима угодник Божий подвизався в Лаврі святого Афанасія, а пізніше пішов у глиб пустелі й поселився в скиту Глоссія, де проводив суворе життя та постійно молився.

Через набіги агарян Григорій разом зі своїми сподвижниками згодом покинув скит і прибув у Фессалоніки. Звідти він хотів вирушити в Єрусалим і там провести решту своїх днів. Проте Григорію з’явився великомученик Димитрій і сказав йому не покидати міста. Святий прийняв священницький сан і поселився з братією в розташованому неподалік скиті.

П’ять днів тижня Григорій перебував у затворі, й лише в суботу та неділю звершував Богослужіння та спілкувався з монахами. Після затвору й особливо після Літургії обличчя Святого сяяло Божественним світлом. Він удостоївся від Господа дару звершення чудес та пророкування.

Часті набіги албанців змусили Григорія повернутися в Лавру святого Афанасія. Там він усамітнювався за межами монастиря в келії святого Сави.

З’явлення Пресвятої

Одного разу угоднику Божому з’явилася Богородиця, Яку супроводжувало багато світлосяйних мужів. Матір Божа наказала тим мужам завжди піклуватися про потреби Григорія та його братії.

Через деякий час Святого обрали ігуменом Єсфігменської обителі на Афоні. Проте він прагнув до безмовності й знову віддався подвигам у Лаврі преподобного Афанасія.

Силою Божою святий Григорій виганяв бісів, повертав родючість деревам, передрікав майбутнє. Святий багато потрудився в боротьбі проти єресей.

Боротьба є єресями

У той час на Афон прибув вчений монах Варлаам, який богохульними вченнями порушив мир у Церкві та збентежив насельників Афону.

В одній записці, яку доставили патріарху та собору з цього питання, ми читаємо наступне: “Ми до самого останнього часу жили в мирі та тиші, з довірою та в простоті серця приймали слово віри та благочестя, коли заздрістю диявола й зухвалістю власного розуму допущений був Варлаам проти тих, хто перебували в мовчанні й проводили в простоті серця чисте та до Бога наближене життя.”

23 роки святий Григорій протистояв Варлааму та зазнав багато прикростей. Святий змушений був взяти участь у полеміці з Варлаамом задля захисту святоотецької древньої традиції та передання, які в особі афонських ісихастів піддавались засудженню та осміювалися Варлаамом Калабрійським.

Єретик різко нападав на “Іісусову молитву”та на споглядальне життя як таке “в ім’я платонізуючого спіритуалізму та інтелектуалізму людини епохи Відродження”.

Варлаам поширював єретичне вчення про те, що Фаворське світло, яке бачили Апостоли під час Преображення Господнього на горі Фавор, було матеріальним та створеним. Такими ж він визнавав і всі дії Божества та Дари Святого Духа.

Будучи висланим з безчестям з Афону, Варлаам почав зводити наклепи на афонських монахів у Фессалоніках. Тому місцеві монахи викликали туди Григорія, який знищував єретичне вчення усно та письмово – писаннями, сповненими божественних істин та доказів.

Вступивши з Варлаамом у словесний диспут, святий Григорій вмовляв його задовольнитися викладанням світської філософії. Але, бачачи безуспішність подібних спроб, він письмово виклав свої богословські погляди. Так з’явились “Тріади на захист священнобезмовних” (1338 р.), які він написав спочатку в скиті св. Сави, а закінчив у Солуні.

Полеміка торкнулася основних питань про cходження Святого Духа, про Фаворське світло та про користь світської філософії. При цьому Палама звинуватив свого супротивника в латинстві, а Варлаам викривав Паламу в нападі на світську філософію та людський розум, а також у всіх можливих єресях, і в еллінському багатобожжі й у богомільстві (що було неправдою).

Варлаам повстав проти Святого, проте не міг перемогти його й вирушив у Константинополь, де жалівся на угодника Божого та афонських монахів Патріарху Іоанну XIV.

Тим часом Григорій займався викладенням основ Православ’я та відстоював його чистоту. Після 3-річного перебування у Фессалоніках він повернувся на Афон.

Варлааму вдалося схилити на свій бік Патріарха, і Григорій разом зі сподвижниками вимушено прибув у Константинополь на суд Церкви. Там в 1341 році відбувся Собор, на якому була викрита єресь Варлаама та його послідовників.

Посоромлений єретик вирушив до Італії, але його соратник монах Акіндін продовжував поширювати єресь. Тоді скликали ще один Собор, і Григорій знову викрив неправдивість вчення єретиків. Однак Патріарх, що підтримував Акіндіна, визнав Григорія винуватцем тогочасних церковних смут, і Святий 4 роки провів у в’язниці. Акіндіна ж рукопоклали в диякона.

Про нечестиві дії Патріарха та його прив’язаність до єретика, визнаного на двох Соборах ворогом Церкви, дізналася цариця Анна. Несправедливість була покарана, і Патріарха позбавили кафедри та церковного спілкування.

Святого Григорія удостоїли сану архієпископа Фессалонікійської церкви. Проте в Солуні його не прийняли, і він прибув на Афон.

Один ієрей хотів дізнатися, чи помиляється святитель Григорій у своїх віруваннях щодо чернечого життя та духовного споглядання, чи ні. Тому він просив у Господа зцілення своєї паралізованої дочки по молитвах святого Григорія, якщо той є істинним рабом Божим. Господь почув молитву ієрея, і його дочка раптово зцілилася.

З Афону для потреб Церкви Святий подорожував у Константинополь, а потім подвизався на острові Лемносі, де проповідував Слово Боже та звершив багато чудес. Згодом солунська паства призвала Святителя до себе та зустріла його з великою радістю. Угодник Божий продовжував звершувати чудеса та боротися проти єретиків.

Полон і закінчення життєвого шляху

Одного разу під час подорожі в Константинополь Святого взяли в полон агаряни. Вони продавали його з рук в руки, і Святитель, що невпинно проповідував Євангеліє, потрапляв із міста в місто.

Через рік болгари викупили архієпископа Григорія з полону, і він повернувся до своєї пастви. Перед кончиною Святому з’явився святитель Іоанн Златоуст і покликав його до себе. Тому Григорій знав про свій відхід до Бога, про що й розповів близьким до нього людям.

Кончина угодника Божого настала 14 листопада близько 1360 року. У той час його обличчя просвітліло, а кімната, де він спочив, наповнилася світлом.

Після себе святитель Григорій залишив понад 70 творів.