День пам’яті великомученика Меркурія Кесарійського
24 листопада/7 грудня Православна Церква вшановує пам’ять великомученика Меркурія Кесарійського (Каппадокійського), воєначальника.
Святий Меркурій постраждав за Христа під час царювання нечестивого Декія (249–251 рр.).
Імператор Декій разом із майбутнім імператором Валеріаном (253–260 рр.) та вельможами видав у Капітолії (язичницькому храмі Юпітера, Юнони та Мінерви) наказ, згідно з яким всі жителі Римської імперії зобов’язувалися приносити жертви богам. Ті ж, хто відмовлявся від жертвоприношення, мали бути ув’язнені, віддані на катування та страту. Наказ імператора збентежив увесь Рим.
У той період сталося нашестя варварів (очевидно, готів) на Римську імперію. У Рим почали збиратися полки з різних місцевостей.
Прибув із першої Вірменії полк Мартенсес, яким керував трибун Сатурнін. У тому полку й служив воїн Меркурій, що за походженням був скіфом.
Невдовзі Декій із військом вирушив на війну, а Валеріан залишився в Римі. Під час тривалої битви Меркурій побачив у видінні Ангела Господнього в образі величного чоловіка, зодягнутого в біле вбрання. У руці Ангел тримав меч.
Він сказав Меркурію, що посланий на допомогу для того, щоб зробити його переможцем. Ангел дав воїну меч і повелів з ним вступити в бій проти ворогів. При цьому він додав, щоб Меркурій, коли здобуде перемогу, не забувавГоспода Бога свого.
Святий прийняв Ангела за одного з римських князів, безстрашно рушив на варварів, яких сік, як стебла рослин. Під час битви він дійшов до царя ворогів і вбив його. Перелякані вороги побігли навтьоки.
Коли Декій взнав про хоробрість Меркурія, то щедро нагородив його та призначив начальником над усім військом. Крім того він нагородив золотом воїнів та відпустив їх додому.
Разом із Меркурієм імператор вирушив до Риму. На шляху він влаштовував у містах великі бенкети.
Однієї ночі Ангел знову з’явився Святому та нагадав свої слова про те, щоб той не забував Господа Бога свого, за Якого має постраждати й отримати вінець перемоги в Його Царстві.
Коли Меркурій отямився, то почав дякувати Господу. Воїн згадав, що його дід і батько були християнами. А батько Гордіан, будучи воїном того ж полку Мартенсес, називав блаженним того, хто є воїном Царя Небесного, оскільки від Нього отримає винагороду в Небесному Царстві.
Серце Святого зворушилося, і він почав плакати та говорити, що, будучи гілкою зеленого дерева, засох, бо не має нині кореня пізнання Бога.
У той час до Святого прийшли слуги Декія та покликали його до царя на нараду. Меркурій, сказавши, що він хворіє, відмовився йти до імператора. Тоді Декій, який дуже поважав його, відклав нараду на інший день.
Наступного ранку цар знову покликав Меркурія до себе. Угодник Божий прийшов, і Декій радився з ним про те, що на користь Римському царству.
Після наради імператор запросив святого піти з ним в храм Артеміди для звершення жертвоприношення, але Меркурій нишком залишив його й пішов до свого дому. Про це один вельможа доніс на нього царю.
Цар не хотів вірити донощику й покликав Меркурія до себе. У відповідь на слова Декія Святий сказав, що переміг ворогів силою Христа Бога. Потім він скинув з себе воїнський пояс та одяг воєначальника і оголосив себе християнином.
Здивований сміливістю Святого імператор наказав його ув’язнити. У в’язниці Меркурію з’явився Ангел Господній, сказав бути мужнім і не боятися та пообіцяв, що Господь звільнить його від усякої печалі.
Наступного ранку Великомученик знову представ перед Декієм і проявив непохитність своєї віри.
Імператор розсердився і наказав розтягнути Святого нагим між чотирма стовпами та різати ножами і мечами його тіло, а знизу розвести вогнище й палити Мученика вогнем.
Мужній воїн Христа тяжко страждав. Його кров текла струмками й загасила розпалене вогнище.
Декій не хотів, щоб Меркурій швидко помер, і тому наказав його ув’язнити. Святого ледве живого кинули до в’язниці. Вночі йому знову з’явився Ангел і зцілив його рани.
Вранці імператор захотів побачити Меркурія. Воїни привели Мученика до нього повністю здоровим. Тіло страждальця обстежили й не знайшли на ньому жодної рани.
Декій приписав чудо чаклунству, але Меркурій сказав, що його зцілив Господь Іісус Христос.
За царським наказом угодника Божого почали знову бити й палити вогнем, однак замість смороду від його тіла поширювалися пахощі. При цьому від Мученика не було чути ні крику, ні стогону.
Потім Меркурія повішали вниз головою, а до його шиї прив’язали великий камінь. Декій думав, що від ваги каменя Святий помре. Однак, зміцнений силою Божою, страждалець залишався живим.
Після того Святого били батогами, кінці яких були обкуті міддю. Кров Великомученика обагряла землю, а він дякував Богу.
Зрештою імператор, що поспішав у Рим, наказав відвести Меркурія в Каппадокію (східна область Малої Азії) і там обезголовити. Воїни поклали страждальця на в’ючну тварину та вирушили з ним у дорогу.
У Кесарії Каппадокійській Господь з’явився Святому й покликав його до Себе. Саме тоді Мученик попросив воїнів не відкладати більше страту і там його обезголовили. Тіло святого Меркурія стало білим як сніг, і від нього поширювалися пахощі. Через таке чудо багато людей навернулися до Істинного Бога. Від мощей угодника Божого дивним чином зцілювалися хворі.
У 361–363 роках Римською імперією правив Юліан Відступник. Він здрікся Христа й зробив метою свого життя відновлення язичництва. Через те нечестивець почав нещадно вбивати християн.
Коли тривала Перська війна, Василій Великий молився перед образом Божої Матері, на якому був зображений і великомученик Меркурій зі списом, про те, щоб нечестивий імператор не повернувся з війни. У той час зображення святого Меркурія зникло, а потім з’явилося знову, причому спис Великомученика був закривавлений.
Саме тоді нечестивого Юліана проколов на полі битви спис невідомого воїна, і той вивергнув свою окаянну душу.
Так Пресвята Богородиця послала Великомученика стратити жорстокого гонителя, щоб захистити святу віру й православних християн.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
