День пам’яті преподобного Георгія Чернікського

3/16 грудня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Георгія Чернікського.

Святий Георгій народився в 1730 році в Селіште Сібіуському в Трансільванії (Румунія) в благочестивій сім’ї.

З юних років хлопчик прагнув до чернецтва. У той час трансільванські православні, а особливо монахи, зазнавали тиску з боку австрійської влади, що схиляла їх до унії.

Коли юнаку виповнилося 19 років Святий вирушив до Валахії. Там він прислуговував грецькому митрополиту Роска, що перебував тоді в Бухаресті. Разом із ним юнак у 1750 році відвідав Константинополь, а потім прибув на Афон.

У Ватопедській обителі Георгія постригли в рясофор і хіротонісали в диякона.

Після смерті свого духовного отця (митрополита) Святий став духовним чадом преподобного Паїсія (Величковського) й поселився в Іллінському скиті. Там у 1752 році він удостоївся постригу в мантію, а в 1754 році – ієрейської хіротонії. Георгій зростав у чеснотах.

У 1763 році старець Паїсій перейшов у молдавську Драгомірнську обитель. Разом із ним там несли монашеський подвиг і 65 його учнів, в тому числі й святий Георгій.

Протягом 12 років угодник Божий був духівником та економом у тій обителі.

Коли в 1775 році Буковиною заволоділа римо-католицька Австрія, святий Паїсій разом із братією Драгомірнського монастиря поселився в монастирі Секульському.

У 1779 році отець Георгій слідом за старцем Паїсієм прибув у Нямецьку Лавру.

У 1781 році угодник Божий із благословення духовного отця вирушив на Афон. Під час подорожі Георгій прибув у Бухарест, де його затримали митрополит Унгро-Влахійський Григорій ІІ та ієромонах Макарій (друг Георгія).

Вони вмовили Преподобного потрудитися над відновленням чернечого життя в скиті Черніка, що пустував понад 30 років. Перед Святим стояло завдання влаштувати монастир зі співжиттям, подібний до афонського та того, яким керував Паїсій.

За сприяння господаря Миколая Маврогені та з допомогою вірян отець Георгій розпочав відновлення соборної церкви та келій.

Особливо подвижник піклувався про духовне вдосконалення монахів. Щоденно в обителі звершувалися Богослужіння. Братія проводила час у молитві, читанні Святого Письма, творів Святих отців та виконанні різних монашеських робіт.

За 5 років угоднику Божому вдалося зібрати в монастирі понад 100 чоловік братії.

У 1785 році Преподобний тяжко захворів і чекав, що скоро помре. Тому він залишив заповіт, який згодом розповсюдили великою кількістю примірників.

У заповіті-повчанні Святий написав також належний порядок життя для чернечої общини. Невдовзі він одужав і продовжив своє пастирське служіння.

У 1793 році отцю Георгію доручили й Келдерушанську обитель. Обома монастирями він керував до кінця свого життя.

3 грудня 1806 року Преподобний відійшов до Господа. Його тіло поховали в Чернікській обителі перед церквою святого Лазаря. Пізніше там пізніше поховали й митрополита Нифонта.

Угодник Божий мав велику кількість духовних чад. Після смерті його почали шанувати як пастиря високого духовного життя, керівника двох великих чернечих центрів Валахії, відновника чернецтва за афонським і святого Паїсія взірцями.

Слава Богу вовіки. Амінь.