Чудеса святителя Миколая

6/19 грудня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Миколая.

Великий чудотворець святитель Миколай, архієпископ Мир Лікійських, прославився чудесами, як за життя, так і після смерті. Згадаємо про деякі чудеса Святого, звершені ним після чесної кончини.

За царювання Лева Ісаврянина (VIII ст.) святий Миколай з’явився благочестивому старцю Феофану та повелів замовити в іконописця Аггея три ікони: Господа Іісуса Христа, Його Пречистої Матері та Миколая, архієпископа Мирського. Ті ікони Святитель наказав показати Патріарху та всьому собору.

Коли Феофан прокинувся, то виконав повеління Святителя, і невдовзі образи були написані. Після того благочестивий чоловік влаштував святкову трапезу в своєму домі, на яку запросив Патріарха разом із собором. Патріарх схвалив написання ікон Господа Іісуса Христа та Діви Марії, а про ікону святого Миколая сказав, що не слід було писати її такого великого розміру, і повелів винести її зі світлиці.

Засмучений повелінням Патріарха, Феофан відніс ікону Миколая в комору та попросив півчого, на ім’я Калліст, стояти перед чесним образом та звеличувати Святого.

Тим часом закінчилося вино для частування гостей, і вже не було змоги його придбати. Тому Феофан звернувся з молитвою до Святителя, і запаси вина дивним чином поповнилися. Старець із радістю пригощав гостей, а про чудо нікому не розповів.

Наступного дня Патріарх вирушив разом із собором до одного вельможі на Мирський острів. У відкритому морі корабель мандрівників перевернуло сильними хвилями, і всі, хто перебував на ньому, опинилися в воді. Люди, які тонули, почали молити Господа, Матір Божу та святителя Миколая про порятунок. З милості Божої корабель вирівнявся, і все духовенство, крім Патріарха, зійшло на нього.

Тоді Патріарх зрозумів, що згрішив перед святим Миколаєм, і почав йому молитися. Чудотворець поспішив допомогти архієрею. Він взяв його з води та поставив на кораблі.

Врятований Патріарх сповідав перед усіма свій гріх, а ікону святителя Миколая, яку написав Аггей, помістив у храмі святої Софії. Згодом на честь Святителя-чудотворця збудували церкву, а при ній – монастир. Там багато хворих отримували чудесні зцілення від чесної ікони.

Благочестивий мешканець Константинополя, на ім’я Миколай, мав звичку завжди святкувати дні пам’яті однойменного йому святого.

У глибокій старості той чоловік не мав сили працювати та зубожів. Коли наближався день пам’яті святителя Миколая, він запитав у дружини, як їм за їхньої убогості відсвяткувати це свято. Дружина ж запропонувала йому продати її килим, і старець поніс його на продаж. Дорогою старця зустрів святитель Божий Миколай і купив у нього килим за високою ціною. Люди ж, які бачили бідняка, запитували у нього, чи не примару він побачив, що говорить сам із собою. Тим часом святитель Миколай прийшов до дружини того бідного чоловіка та віддав їй куплену річ.

Коли старець повернувся додому з покупками до свята та рештою грошей, то розповів про чоловіка, який купив у нього килим, а дружина розповіла йому про того, хто приніс їм килим додому.

Тоді обоє зрозуміли чудо Боже, пішли до церкви та розповіли там про те, що сталося. Про чудо, звершене Святителем, сповістили й Патріарху, і він повелів дати старцю допомогу.

У ХІ ст. у Константинополі жив благочестивий, багатий чоловік на ім’я Єпіфаній. Якось він повернувся з ринку і сам поклав гроші в місці, про яке забув.

Наступного ранку Єпіфаній покликав отрока, що прислуговував йому, і зажадав, щоб той приніс йому золото, яке він дав йому вчора. Отрок відповів господарю, що він не давав йому грошей. Тоді Єпіфаній розгнівався на раба, наказав нещадно його побити та закувати в кайдани.

Ув’язнений отрок ревно молив Господа та святителя Миколая про порятунок. Коли він заснув, то побачив у видінні Святителя. Святий Миколай сказав ув’язненому не тужити та пообіцяв, що Господь врятує його.

Одразу після того з ніг отрока спали кайдани, і він прославив Бога. Тоді ж Святитель з’явився Єпіфанію, викрив його неправедний вчинок і вказав, де лежать гроші. Єпіфаній розкаявся у скоєному, звільнив раба та пішов з ним у церкву. Там він розповів усім про те, що сталося, та попросив у отрока прощення.

Золото ж, яке знайшлося, благочестивий муж розділив на три частини. Одну з них він пожертвував у церкву, другу – бідним, а третю – скривдженому отроку, про якого пообіцяв піклуватися.

У другій половині ХІ ст. в день пам’яті мучеників Бориса та Гліба один киянин разом із дружиною та дитиною вирушили до Вишгорода на поклоніння гробу угодників Божих.

Чоловік плив Дніпром на човні, і на зворотному шляху його дружина задрімала та випустила дитину в воду. У великій скорботі той чоловік почав призивати ім’я Божого чудотворця.

Святий Миколай спас із вод Дніпра дитя та поклав на хорах храму святої Софії, де його й знайшли живим та неушкодженим. Звістка про те диво швидко поширилася містом, і до церкви почали приходити люди. Серед інших прийшли й батьки немовляти та впізнали свою дитину. Здивовані чудом всі прославили Бога.