День пам’яті святителя Максима Київського
6/19 грудня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Миколая, а також святителя Максима Київського, митрополита.
Святий Максим походив із Греції. Він прибув на Русь у 1283 році та зійшов на Київську митрополичу кафедру після митрополита Кирила ІІІ.
У ті часи Руська земля страждала від ярма татар, а Київ від їхніх набігів був повністю спустошений. Великокняжий престол знаходився то у Володимирі, то в Переяславлі, то в Твері.
Святитель, що мав намір зупинитися в Києві, вирушив спочатку в Брянськ, а потім у Суздаль.
На Волині митрополит Максим зустрівся зі своїм наступником – ігуменом Ратського монастиря Петром.
Угодник Божий не хотів образити південних руських князів своїм переходом на північ, а тому вагався та ревно молився Пресвятій Богородиці. Божа Матір почула молитву Святого й дивним чином вказала на Володимир як місце його перебування. Там Святитель поселився в 1299 році.
У 1301 році митрополит Максим взяв участь у патріаршому Соборі в Константинополі, на якому розглядалися питання про потреби Руської Церкви.
Заради зміцнення Руської держави, поневоленої татарами, Святитель переконував Московського князя Юрія Даниловича налагодити стосунки з тверським князем Михайлом Ярославовичем і не просити в Орді собі великокняжого престолу. У 1304 році великокняжий престол зайняв у Володимирі благовірний князь Михаїл.
Угодник Божий проводив високодуховне життя та постійно піклувався про духовне вдосконалення своєї пастви. Він встановив правило про пости і, крім Великого посту, ввів Апостольський, Успенський та Різдвяний. Митрополит Максим утверджував законний шлюб і говорив мужам брати дружин від святої Соборної й Апостольської Церкви та вінчатися з ними.
6 грудня 1305 року Святитель відійшов до Господа. Його чесне тіло поховали в Успенському соборі міста Володимира. Над місцем погребіння угодника Божого спорудили позолочену сінь.
На стіні над гробом митрополита Максима поставили Максимівську ікону Богородиці, що була написана в 1299 році у зв’язку з видінням, яке мав Святитель. Напис, що розповідав про те видіння, прикріпили на лицевому боці гробниці.
Слава Богу вовіки. Амінь.
