Найголовніша мета людини
Часто про це зовсім не думають люди, а час минає за щоденними буденними справами – і ось так день пройшов, тиждень, місяць, рік, все життя пройшло.
На превеликий жаль, більшість людей не бачать найголовнішої мети свого життя. Напевне тому, навіть, коли досягають успіхів у кар’єрі, відчувають себе нещасними та впадають в дуже небезпечний стан духовного й фізичного розслаблення.
У такому стані людині вже нічого не хочеться, вона ні до чого не прагне, а щоб розігнати нудьгу, все частіше вживає спиртне чи наркотики та врешті-решт гине і духовно, і фізично.
У Євангелії про розслабленого, якого принесли, напевно, його друзі, Христос, бачачи їхню віру, зараз же зцілює немічного, при цьому Він каже: «Дерзай чадо! Прощаються тобі гріхи твої!»1(Мф.9:1-8).
Цим самим Спаситель вказує, що головна причина розслаблення – гріх. Це слово у грецькій мові буквально означає «промах, постріл повз ціль». Коли людина не бачить мети в житті, то робить промах за промахом, впадає в безліч гріхів.
…головна причина розслаблення – гріх… Коли людина не бачить мети в житті, то робить промах за промахом, впадає в безліч гріхів.
Яка ж головна мета життя людини?
Про неї нагадує преподобний Серафим Саровський. У бесіді зі своїм першим біографом Миколаєм Мотовиловим святий розповів, як він шукав мету життя.
З цим запитанням він звертався до єпископів, архімандритів, простих священників. Усі по-різному давали відповідь. Одні казали, що мета життя християнина полягає в молитві, тобто бесіді з Богом. Інші бачили мету в добрих справах; хтось – у матеріальному й духовному благополуччі.
Однак святого ці відповіді ніяк не задовольняли, хоча всі ніби й говорили правильно. Аж поки хтось йому не сказав, що головна мета життя християнина – це стяжання благодаті Святого Духа.
… головна мета життя християнина – це стяжання благодаті Святого Духа.
Преподобний вирішив реально показати це співбесідникові. На вулиці, де велася розмова, було холодно, пролітав сніг. Та ось Мотовилов почав відчувати тепло, але воно не було таким, як від сонця чи від вогнища. Воно було нетварної, неописаної природи.
Преподобний Серафим зауважив, що саме в стяжанні цього тепла благодаті Святого Духа й полягає мета життя християнина.
Подібно до того, як купець намагається продати чи купити товар із вигодою, так і християнин повинен дбати не просто про молитву, піст, добрі вчинки, а намагатися з цього отримати найбільший прибуток у вигляді благодаті Божої.
Коли ми, наприклад, молимося, але при цьому хизуємося цим, або читаємо молитву скоромовкою, неуважно, то чи отримаємо благодать? Звичайно, що ні. Навпаки, ми можемо викликати до себе гнів Божий.
Чи коли ми чинимо добру справу з надією, що за це нас похвалять і ми отримаємо якийсь матеріальний прибуток, то чи зійде на нас благодать? Швидше за все, ні, тому що і молитви, і милостині треба робити таємно, щоб права рука не знала, що робить ліва.
Проте, коли ми молимося не по-фарисейски, коли осуджуємо інших людей, а зі смиренням і відчуттям своєї гріховності та негідності перед Богом, тоді ми отримуємо благодать.
Коли ми робимо добрі справи так, щоб про це ніколи ніхто не дізнався, тоді ми отримуємо подвійну благодать.
Коли ми робимо добрі справи так, щоб про це ніколи ніхто не дізнався, тоді ми отримуємо подвійну благодать.
Коли ми терпимо упередженість стосовно себе, отримуємо ще більшу благодать.
Коли не боїмося стати на захист людини, яку несправедливо хочуть покарати, тоді ми отримуємо найбільшу благодать, бо, як сказано у Євангелії, немає більше тієї любові, коли хто душу свою, життя своє покладе за друзів своїх 2(Інн.15:13).
Однак, щоб зцілитися від розслаблення й отримати дар благодаті, власних сил недостатньо. Господь зцілює хворого по вірі тих, хто до Нього його приніс.
Таким чином, від оточення дуже багато залежить. Буває, що одного недоброго погляду достатньо, щоб людина опустила руки та занурилася в нудьгу й розслаблення.
А буває, одне добре слово може зцілити та надихнути на життя людину, яка, здавалося, в моральному сенсі вже досягнула самого дна.
Отже, будемо намагатися добрим словом і справою, уникати при цьому марнославства та підтримувати один одного.
І завжди пам’ятаймо, що головна мета нашого життя – стяжання благодаті Святого Духа.
Архімандрит Маркел (Павук)
