Чому життя людей таке швидкоплинне?
Часто люди нарікають на швидкоплинність нашого життя, яке здається нам надмірно коротким, і прагнуть знайти ліки «від старості». Насельник монастиря на честь Святого Пантелеймона, що на Святій Горі Афон, ієромонах Миколай (Генералов) розповів про те, як Господь смертю позбавляє нас від мук і чому зробив так, щоб наше життя було коротким.
_________________________________________________________
«”Людина народилася задля праці”, – говорив святий Іов. З плачем ми народжуємося на світ, у працях проводимо життя і в хворобі вмираємо. Ще Адаму було сказано Господом, що він у поті чола буде добувати хліб свій. Життя людське на землі є не що інше, як безперервна та наполеглива праця. Тому Бог по своїй доброті й зволив скоротити наше життя, щоб через те полегшити нашу працю», – розповів афонський монах.
Ієромонах Миколай пояснив, що православний християнин не повинен бачити в смерті покарання від Господа, оскільки Бог забирає нас до себе в Царство Небесне з любові.
«Милосердний Бог не хоче, щоб ти працював довгий час. Бог зволив цьому життю бути коротким. Оскільки слава наша знаходиться на небі, то Бог бажає, щоб ми були з ним.
Оскільки Він нас любить, то для нашого життя захотів, щоб життя наше було коротким. Щоб ми, знехтувавши цим життям, навчилися любити блаженне житіє майбутнього. Багато хто життя проводять так, ніби їм ніколи не доведеться померти. Хоча життя це їм дароване для того, щоб вони могли придбати собі небесне життя. Якщо подумаєш про короткість цього життя, ти легко їм знехтуєш», – радить насельник Свято-Пантелеймонівського монастиря.
У книгах Старого Заповіту ми знаходимо свідчення про те, що до Потопу люди жили незрівнянно довше, ніж ми – по 700, 800 і навіть 900 років. Однак пізніше Господь скоротив наше земне життя в десять разів. Святогорець Миколай пояснює, що таким чином Бог вирішив скоротити кількість земного гріха.
«Коли побачив Бог, що злоба людська множиться, то зволив скоротити роки нашого життя, щоб марно не сподівалися на його довготривалість. І щоб через те спинити множення гріхів, які ми вчиняємо.
Коли на початку світу люди жили незрівнянно простіше, ніж ми, Бог дарував їм довговічність. Але потім, коли побачив, що довговічність використовується на зло, благоволив скоротити життя людське».
Ієромонах повчав легко ставитися до важкого й тлінного життя, яке руйнують старість і хвороби, та прагнути до життя небесного.
«Короткість життя нашого пророк пояснює подобою, узятою від павуків, що простирають найтонші нитки, які розносить і перериває найменший вітер. Так і життя наше, яке ми з таким трудом продовжуємо, руйнує найменший вітер і хвороби.
Безрозсудний той, хто, проходячи з таким зусиллям і потом земне життя, не прагне до життя небесного, де матиме життя вічне зі Христом».
Насельник Свято-Пантелеймонівського монастиря порівняв земне життя з в’язницею, з якої простягається шлях у життя справжнє – світле та вічне.
«Який невільник не прагне до своєї Батьківщини? Хто, сидячи в темниці, не бажає побачити світло? Цей же світ не наша земля, а темниця.
Якщо ти бажаєш довговічності, то це означає, що ти бажаєш довготривалого сидіння у в’язниці. Якщо бажаєш старості, то значить, бажаєш довготривалої та нудної хвороби.
Від народження ти повинен зітхати про смерть. Смерть є благо, тому що змінює таке життя, подає нам розраду проти сумного життя.
Блажен, хто життя проводить у терпінні. Блаженна та душа, якій призначений спокій вічного життя», – сказав ієромонах Миколай (Генералов).
