Наше “справедливе” обурення

Обурення – це емоційний стан, який виникає в результаті різкого роздратування або незадоволення. Це одна з найпоширеніших емоцій, яку ми через свою неприборкану гордість можемо досить часто відчувати в різних ситуаціях нашого життя.

Проте, якщо ми водночас залишаємося грубими, недобрими, неввічливими в словах і манерах, то ми не є послідовниками Господа Іісуса Христа. Буйна, владна, прискіплива до помилок людина – не християнин, тому що бути християнином означає уподібнюватися Христу.

Ось, чому навчає нас у такій ситуації Святе Письмо.

«Не відплачуйте злом за зло або лайкою за лайку, а навпаки, благословляйте, [знаючи], що ви були покликані на те, аби успадкувати благословення» ¹.
«А Я кажу вам: Любіть ваших ворогів, [благословляйте тих, хто проклинає вас, робіть добро тим, хто ненавидить вас], і моліться за тих, які [кривдять і] переслідують вас» ².
«Бо хто хоче життя любити й бачити добрі дні, нехай утримує [свій] язик від зла й уста від лукавої мови» ³.
«Нехай ухиляється від зла і чинить добро, нехай шукає миру та побивається за ним» ⁴.
«Нарешті, всі будьте однієї думки, співчутливі, братолюбні, милосердні, покірливі» ⁵.

Святі отці про роздратування

Коли відчуваєш до когось неприхильність, або злобу, або роздратування, то треба молитися за тих людей, незалежно від того – винуваті вони чи ні.

Молися у простоті серця, як радять святі отці: Спаси, Господи, та помилуй раба Твого (ім’я), і допоможи мені, грішному.

Від такої молитви утихомирюється серце, хоча часом і не відразу. Можна молитися, якщо це відбувається на людях, без зовнішніх молитовних проявів: сидячи, під час ходьби, стоячи, лежачи – бо Бог дивиться на серце. А коли ця спокуса находить, тоді і молися, не зволікаючи та не соромлячись місця, хоча, звісно, краще усамітнитися та тоді вже помолитися. (Прп. Никон Оптинський).

«Хочеш дізнатися, чи ти любиш Бога? Це видно з того, наскільки ти любиш свого ближнього. Не тоді, коли ти добрий до тих, хто тебе любить.

Справжня любов проявляється тоді, коли ближній не ставиться до тебе добре…, коли він тебе засуджує, коли він тебе звинувачує… ось тоді й видно, наскільки ти любиш цю людину.

Христос каже, що якщо нас кривдять, якщо ми зазнаємо від когось утисків, якщо нас засмучують, ми все одно маємо відповідати на це любов’ю. Саме так чинить і Бог, наш Небесний Отець». (Старець Єфрем Аризонський (☦ 08.12.2019)

Іноді ми помиляємося в своїх висновках

Іноді все відбувається не так, як нам те здається. Ми люди, а людям властиво помилятися. Проте, з усього потрібно робити правильні висновки та вдосконалюватися.

Про пакетик з печивом

Якось дівчина чекала на свій рейс в аеропорту. Його затримали, і вона приготувалася до довгих посиденьок: купила пакетик печива, поклала його на порожнє сусіднє крісло, дістала книгу та й занурилася в читання.

А з іншого боку сидів чоловік. Дівчина взяла печиво, і чоловік простягнув руку й узяв печиво з її пакетика!

Дівчина обурено глянула на нього, але він теж читав книгу та не звернув на неї уваги.

Дівчина вирішила не влаштовувати сцен у громадському місці. Продовжувала брати печиво та мовчки стежити, як він спокійно лізе рукою до пакетика.

Нарешті залишилася останній смаколик. Дівчина глянула на чоловіка – що він зробить?

Він узяв печиво, розламав його навпіл і простяг їй.

Вона безнадійно похитала головою, взяла половинку. Потім підвелася та й пішла. Не вистачало ще, щоб він і книгу її вирішив привласнити…

Пізніше вже в салоні літака вона розкрила сумку, щоб дістати щось. І раптом побачила нерозпечатаний пакет із печивом.

Виявляється, той пакетик був не її! Чоловік просто дав їй можливість пригощатися, без зайвих зауважень та розбірок. А останнє печиво й зовсім розламав навпіл.

Подумайте — щоразу, коли ви обурені чиєюсь неправотою — а чи всі нюанси ситуації ви з’ясували? А, можливо, винуваті саме ви?