День пам’яті святителя Нифонта Кіпрського
23 грудня/5 січня Православна Церква вшановує пам’ять святого Ніфонта, єпископа Кіпрського.
Святий Нифонт народився в місті Плагіоні в Пафлагонії (на півночі Малої Азії) в сім’ї знаменитого чоловіка Агапіта.
У дитинстві Нифонта доручили воєводі Саватію, який відіслав отрока до своєї дружини в Царгород.
Там Святий старанно й успішно навчався в пресвітера Петра. Отрок вирізнявся добротою та смиренням і охоче ходив до церкви.
Однак згодом Нифонт розбестився через поганих товаришів і почав проводити час в лінощах, об’ядінні та розвагах.
Пізніше юнак став прихильником скверних справ, займався крадіжками, сварився та бився, до чого приводив й інших молодих людей.
Якось Святий прийшов до свого друга Никодима, який побачив його і злякався, бо вигляд Нифонта був страшним, як ефіоп.
Коли юнак дізнався про те, то з печаллю пішов геть. Він почав сумувати через свої гріхи й не знав, чи Господь простить їх йому.
Вночі Святий встав із ліжка та почав молитися. У той час його охопив густий морок і жах, і він зі сльозами знову ліг.
Наступного ранку Нифонт поспішив до церкви, де молився Пречистій Діві Марії про допомогу.
Раптом образ Богоматері посміхнувся, і Її лик став радісним. Юнак зрадів милосердю та людинолюбству Божому та навернувся на путь спасіння.
Одного разу під час хвороби Святому в сонному видінні з’явилася Пречиста Діва з великомученицею Анастасією. Матір Божа чудесно зцілила його від недуги, і він покинув мирське життя та став монахом.
Однак ворог роду людського не хотів залишити Нифонта в спокої та постійно боровся з ним. Святий заступництвом Богородиці не відступав від свого доброго наміру, жив у пості та молитвах і зростав у чеснотах.
Коли траплялося Нифонту сказати якесь погане або лайливе слово, він з силою вдаряв себе сорок разів по обличчі. Іноді ж брав камінь у рот і довго носив його. Часто подвижник замикався у своєму убогому житлі та бив себе по всьому тілі.
Щоб відволікти Святого від молитви, біс з’являвся йому то під виглядом пташки, то собаки, яка кидалася на нього. А Нифонт виганяв нечистого духа хресним знаменням.
Коли Святий відчував плотську хіть, то морив себе голодом і спрагою, допоки не умертвляв пристрасть.
Господь попустив подвижнику й тяжке випробування. Якось Святому з’явився диявол і навів на нього такий страх, що затьмарився його розум.
Нифонт хотів помолитися та перехрестити себе хресним знаменням, диявол же говорив йому, що припинить із ним боротися, якщо він перестане молитися. Блаженний не погодився на це, й біс почав часто говорити йому, що Бога немає.
Чотири роки Святий перебував у такій боротьбі й одного разу, коли засумнівався в тому, чи є Господь, почав ревно просити Бога, щоб Він відкрив йому, що Він — Господь і немає іншого Бога, крім Нього.
У той час образ Христа на іконі засвітився, як сонце, і довкола розлилися дивні пахощі. Після того Нифонт побачив, що образ Божий рухає очима та бровами, як жива людина.
Святий прославив Бога та просвітився розумом. З того часу в подвижника завжди було світле й радісне обличчя.
Пізніше під час молитви Нифонт побачив у хмарі обличчя Світлого Мужа, Який простягнув до нього руки, обійняв його, як блудного сина, та поцілував у шию.
Світлий Муж сказав Святому, що тепер радіє та веселиться, бо він усім серцем навернувся до Нього.
Після того, коли Нифонт молився знову, з’явився Ангел Божий і вилив йому на голову чашу мира. Дивні пахощі розлилися навкруги.
Господь настільки просвітив духовні очі Нифонта, що він міг розмовляти з Ангелами та бачити бісів. Крім того Святий чудесно зцілював хвороби.
Одного разу в Велику Суботу угодник Божий побачив у церкві Богородицю з Апостолами та святими.
Якось Нифонт удостоївся й іншого дивного видіння. Він споглядав, як Ангели підносили людські душі на Небеса, і як біси кидали душі нерозкаяних грішників у пекло. Також святому чудесним чином було розкрите таїнство Євхаристії.
Коли Нифонт наближався до старості, настав час його святительського служіння. Про це він мав і одкровення.
Одного разу в видінні Святий побачив поле, на якому була великоюа кількість овець, але пастуха в них не було. Тоді він подумав, невже вівці без пастуха не бояться вовка.
Тоді з’явився апостол Павло та запитав у Нифонта, чому він не пасе овець, а потім сказав, що Цар повелів йому пасти їх недовго, після чого він спочине та отримає велику винагороду.
Святий зрозумів значення цього видіння й покинув Царгород, щоб його не поставили там архієреєм.
Разом зі своїм учнем Нифонт сів на корабель та приплив у Олександрію, куди прибули й жителі міста Констанції з острова Кіпр. Вони мали просити в Патріарха Олександра (312–326) архіпастиря на місце спочилого Христофора.
Чудесним чином Господь вказав Патріарху на Нифонта, якого й хіротонісали в єпископа, і він зайняв свою святительську кафедру.
Добре пас Святий словесне стадо Христове, проте недовго. Скоро наблизився час його кончини, про яку Нифонт дізнався за три дні.
Перед самою смертю Святитель удостоївся побачити Ангелів, усіх святих і Матір Божу. Після того лице його просвітилося й почувся Голос із Неба, що призивав Нифонта в Небсні Обителі. У той час Святий і віддав Господу свою душу.
Слава Богу вовіки. Амінь.
