Різдвяне послання митрополита Кам’янець-Подільського та Городоцького Феодора
Возлюблені в Господі отці, брати й сестри!
Христос Рождається! Славіте!
У цей святий і урочистий день увесь християнський світ схиляється перед найбільшою таємницею – Боговтіленням. Вічний Бог, Творець всесвіту, став Людиною, щоб врятувати нас від влади гріха і смерті. Ця подія перевершує людське розуміння, але відкривається віруючому серцю, наповнюючи його радістю, вдячністю та благоговінням.
Чому ж Богу потрібно було стати Людиною? Гріхопадіння Адама і Єви призвело людство до духовної смерті й відчуження від Бога. Святий апостол Павло пише: «Через одну людину гріх увійшов у світ, і через гріх – смерть, тож смерть перейшла в усіх людей, бо в ньому всі згрішили» (Рим. 5, 12). Це відчуження вимагало примирення, але жодна людина, будучи грішною, не могла його здійснити. Лише Бог, вільний від гріха, міг відновити втрачену святість людства, прийнявши на Себе людську природу.
Святитель Афанасій Великий пояснює: «Втілення – це не просто акт поблажливості Божої, це відновлення людини в первозданній гідності». За його словами, «Слово стало плоттю, щоб обожити плоть». Бог, ставши Людиною, увійшов у нашу занепалу реальність, щоб очистити її зсередини, зцілити рани гріха й відновити втрачене спілкування людства з Ним.
Втім, причиною втілення був не лише гріх. Святитель Григорій Богослов вчить: «Бог став Людиною не тільки заради нашого спокутування, а й заради нашого піднесення. Він прийняв на Себе нашу природу, щоб ми могли стати причасниками Його природи». Про це ж говорить апостол Петро: «Ми стали причасниками Божественного єства» (2 Пет. 1, 4).
Іншими словами, Боговтілення – це відкриття шляху до обоження. Святитель Максим Сповідник стверджує: «Мета Боговтілення – з’єднати тварне з нетварним, тимчасове з вічним, людське з Божественним». Втілення показує, що Бог не тільки створив світ, а й проник у саму його глибину, щоб змінити його на краще.
Якби Христос прийшов тільки як Бог, Його святість і велич залишалися б недоступними для нас. Але, прийнявши людську природу, Він став не тільки нашим Спасителем, а й нашим прикладом. Він явив світові, якою має бути нова людина, яка живе у Бозі.
Боговтілення – це вираження найглибшої любові Божої до Свого творіння і найбільший задум Божий: відновити людину в гідності сина Божого, якою вона була задумана на початку. Свята Церква, розмірковуючи про таємницю Різдва, оспівує в тропарі свята: «Рождество Твое, Христе Боже наш, возсия миру свет разума». Ці слова підкреслюють, що у втіленні Христа відкривається істина про Бога і людину. Різдво не просто історична подія, а початок нашого відродження. А в стихирі свята розкривається дивовижний парадокс: Всемогутній Бог став вразливим Немовлям, щоб бути поруч із кожним із нас, а надто – з тими, хто страждає й потребує допомоги.
Тому Різдво – це не просто данина минулому чи гарний спогад; воно є живим джерелом сенсу та надії, особливо для тих, хто шукає відповіді на найважливіші питання життя.
Наш світ наповнений суперечностями. З одного боку, ми досягли значного прогресу в науці, технологіях і медицині. З іншого боку, багато людей відчувають внутрішню порожнечу, втрату сенсу життя і відчуження. Втома від матеріальних турбот, самотність і тривога за майбутнє – все це підштовхує людину до пошуку чогось більшого, ніж земні блага.
Святитель Миколай Сербський писав: «Втілення Христа – це найбільший міст між небом і землею, це точка дотику вічного і тимчасового, нескінченного і кінцевого. І поки цей міст існує, жодна людина не залишена на самоті».
Багато хто сьогодні почувається забутим, непотрібним, загубленим. Різдво свідчить, що Бог близький до кожного з нас, адже Він увійшов у цей світ заради кожної людини. Святитель Феофан Затворник пише: «Бог став людиною, щоб людина знала: вона не самотня у своєму стражданні. З Нею – Той, Хто завжди поруч».
Втілення Христа нагадує нам, що справжня любов – це жертовність, відмова від свого заради блага іншого, що суперечить сьогоднішньому погляду на життя, де домінує егоїзм і самоствердження.
Сьогодні неможливо не пам’ятати про те, за яких обставин ми зустрічаємо це свято. Наша Батьківщина переживає важкі випробування: війна, розруха, економічні труднощі, соціальні потрясіння. Ці обставини викликають у серцях багатьох людей страх, біль і тривогу за майбутнє.
Але наші труднощі – це ще й час нашого духовного зростання, час показати, що наша віра сильніша за страх, а наша надія міцніша за будь-які нещастя.
Різдво Христове нагадує нам, що темрява не може перемогти світло. Навіть серед руйнувань і тривог ми можемо бути впевнені: Господь із нами. Він – Еммануїл, що означає «З нами Бог» (Мф. 1, 23).
Нехай світло Віфлеємської зорі освітлює наш життєвий шлях, а Богонемовля Христос наповнить серця миром, радістю та впевненістю в Його вічній любові.
Ми молимося про якнайшвидше відновлення миру, про благополуччя наших сімей, про те, щоб на нашій землі знову зазвучали пісні радості, а не скорботи.
Але найголовніше – ми молимося, щоб Христос народився в кожному серці, даючи нам силу жити, любити, вірити та надіятись.
Христос Рождається! Славіте!
Феодор, митрополит Кам’янець-Подільський і Городоцький
Різдво Христове, 2025
