Приготуйте дорогу Господеві

Прослухайте дивовижне пророцтво великого Ісаї про Предтечу Господнього Іоанна. Це пророцтво промовив Ісая за 800 років до приходу в світ Господа Іісуса Христа та Його великого Предтечі:
«Голос того, що волає в пустелі: приготуйте дорогу Господеві, прямими зробіть у степу стежки Богові нашому; всякий діл нехай наповниться, і всяка гора і пагорб нехай знизяться, кривизни випрямляться та нерівні шляхи стануть гладкими»¹.

Шлях Господа Іісуса Христа мав бути дуже важким: він пролягав по людським серцям. А ці серця в багатьох були кам’яними, а не з плоті. У багатьох у серці гніздилися змії — змії пристрастей, пороків і гріхів. Цей незвичайний шлях по серцях треба було приготувати Йому, і для виконання цього завдання було призначено великого Іоанна, якого Ісая назвав ангелом.

Ангел Божий

Він справді став ангелом у плоті, проживши на самоті близько двадцяти років у Юдейській пустелі. І ось цей ангел Божий, ангел у плоті Іоанн Предтеча, приготував шлях Богу нашому Господу Іісусу Христу. Він намагався зробити прямими стежки Його.

Ви знаєте, які неправильні, які звивисті шляхи життя людського, як часто гріховні вони. Вони зовсім не прямі й треба було зробити їх прямими. Для цього треба було, щоб під впливом проповіді Іоанна Предтечі пом’якшилися серця людей, що загрузли в гріхах. Ви знаєте, наскільки впертий був народ обраний, народ ізраїльський; як часто він ухилявся навіть у язичництво. Треба було проповіддю виправити ці погані серця. Треба було, щоб усяка долина наповнився.

Що це означає?

Це означає, що люди смиренні, люди, яких світ вважає нікчемними, нічого не значущими, люди, які становлять найнижчі верстви суспільства, ніби долини (дол) — щоб ці люди піднялися. І ви знаєте, як звеличив їх Господь Іісус Христос, як часто рятував і піднімав їх — грішників, блудниць, митарів.

Треба було, щоб підбадьорилися серця цих, усіма зневажених людей; треба було, щоб вони піднялися зі свого долу, щоб простягли руки свої до Господа Іісуса Христа. Треба було, щоб усі кривизни людських шляхів виправилися.

А хіба ви не знаєте які криві, які лукаві часто шляхи людей? Хіба ви не знаєте, скільки брехні, підступності, зради таять у собі шляхи людей світу цього? Люди з такими неправедними серцями, чи люди сповнені брехні чи могли прийняти Господа Іісуса Христа?

Чи можна було чекати, щоб кривизни їхніх шляхів виправились, якби проповідь Предтечі не змусила їх глибоко, усім серцем покаятися, виправити свої двоєдушні та брехливі серця.

Хіба не треба було Предтечі зробити гладкими шляхи Господа Іісуса? О, які нерівні шляхи життя людського: скільки на них каменів злості, скільки ям, які риють люди один одному! Треба було й про це подбати Предтечі. Це було потрібно, і це виконав ангел у плоті Іоанн Предтеча. А чи не стосуються й нас ці слова пророка Ісаї? Чи не треба й наші серця виправити, хоча ми й охрещені в великому таїнстві Хрещення? Хіба мало й у нас, християн, сердець кам’яних, а не плотяних?

Хіба мало таких, де гніздяться змії?

Адже Господь і досі йде по наших серцях, торкається Своїми пречистими руками наших сердець…

І горе, горе нам, якщо руки Його святі відчують кам’яне серце. Горе, горе, якщо виповзе змія та вжалить пречисту руку, що торкнулася нас.

Бачите, наскільки велике було завдання Іоанна Предтечі. Бачите, як треба було виправити шляхи Господу, як треба було покликати людей до покаяння, як треба було очистити їхні гріхи хрещенням Йорданським.

Пам’ятатимемо про це. Будемо завжди вдячні Предтечі за виправлення душ людських, боятимемося того, щоб рука, що торкається наших сердець, не знайшла їх кам’яними, не знайшла їх зі зміями всередині.

Святитель Лука Кримський

17 січня 1954 р.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)