16/29 січня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Спевсіппа, Єлевсіппа, Мелевсіппа, хньої бабки Леонілли, а також з ними Неона, Турвона та Іовілли Лангонійських.

Святі Галлійські землі

Святі мученики Спевсіпп, Єлевсіпп, Мелевсіпп та їхня бабка Леонілла постраждали за Христа під час царювання Римського імператора Марка Аврелія (161–180). Святі жили в місті Андематун (нині Лангр) у Галлії (нині Франція).

Єпископ Смирнський Полікарп, учень Іоанна Богослова, послав у різні країни проповідників істинної віри, щоб вони примножили словесне стадо Христове. У Галлію, де в той час вбивали християн, Полікарп відправив пресвітерів Андохія, Венігна та диякона Фірса.

Коли ті мужі прибули в місто Едую, то зустрілися з благочестивим сенатором Фавстом, який радо прийняв їх. Він попросив пресвітерів навернути до істинної віри своїх близьких, оскільки сам вже був таємним християнином.

У той час увірував у Христа син Фавста Симфоріан, який згодом прийняв мученицький вінець.

Онуки святої Леонілли

Потім благочестивий сенатор попросив пресвітерів наставити на шлях спасіння й внуків своєї сестри Леонілли, що мали прекрасну освіту, але трималися язичництва.

Тоді пресвітери розділилися, і Андохій із Фірсом вирушили в Августодон (нині місто Отен), а Венігн — в землю лінгонів (лінгони — древній кельтський народ), де жила Леонілла з онуками. Коли пресвітер Венігн прийшов до Леонілли, вона зустріла його з великою радістю. Тоді її внуки Спевсіпп, Єлевсіпп та Мелевсіпп, що були близнюками, перебували в поселенні Пасмасія, де приносили жертви богині Немезиді. При поверненні додому вони взяли з собою жертовного м’яса, яке Леонілла викинула псам.

У присутності пресвітера Венігна бабка почала розповідати своїм онукам про Істинного Бога, Який створив весь світ, і повідомила, що Венігн прийшов з далекого краю та сповістить їм Заповіді Господні. За тими словами благодать Святого Духа проникла в серця юнаків, і вони з подивом слухали свою бабку.

Потім вони запитали в неї, чому вона раніше їм не розповідала про істинну віру. На те Леонілла відповіла, що мовчала, допоки був живим її син — їхній батько, який, будучи запеклим язичником, міг назавжди відвернути їх від віри Христової. Багато й іншого бабка разом із пресвітером говорила юнакам, а вони почали згадувати свої сновидіння, які віщували про їхнє навернення до Христа.

Пізніше, коли юнаки пізнали істини християнської віри, пресвітер Венігн охрестив їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Після того він вирушив проповідувати Христа в інше місто, де наставив багатьох на шлях спасіння та помер мученицькою смертю.

Помста язичників

Коли святі брати прийняли Святе Хрещення, то послали своїх слуг розбити ідол Немезиди, що ті й зробили. Крім того вони порозбивали всіх ідолів у своєму домі. Вчинок юнаків розгнівив язичницький народ, владу та жерців. Мучеників схопили та почали допитувати. Вони ж сповідували Істинного Бога, ганьбили язичницьких богів і були готовими витерпіти страждання та померти за Христа.

Судді почали радитися поміж собою, яким катуванням піддати святих, і вирішили спочатку покликати їхню бабку Леоніллу, щоб вона відвернула їх від християнської віри. Леонілла ж у розмові з внуками зміцнювала їхню віру та спонукала їх до мученицького подвигу. Коли вона побачила, що юнаки тверді духом, то залишила їх.

Після того судді запитали в братів, чи погоджуються вони вклонитися богам. Юнаки привселюдно виголосили свою віру в Істинного Бога та зреклися несправжніх богів. Після того святих повішали на одному дереві та сильно розтягнули, через що їхні кістки виходили зі суглобів. Мученики з радістю терпіли страждання та насміхалися над суддями.

Потім Спевсіппа, Єлевсіппа та Мелевсіппа кинули в велике вогнище, однак вони нітрохи не постраждали. Коли вогонь згас, святі сказали мучителям, що їм дана влада відійти до Господа, коли вони самі того захочуть. Невдовзі після цього мученики побачили Ангельські лики, помолилися Богу та мирно спочили.

Їхні тіла поховали в поселенні Урват, приблизно за 2,5 версти від міста. Згодом там збудували храм, в якому подавалися чудесні зцілення хворим.

Сповідниця Іовілла

Коли Спевсіпп, Єлевсіпп та Мелевсіпп відійшли в Небесні Обителі, одна благочестива жінка Іовілла привселюдно оголосила себе християнкою. Її одразу схопили, повішали за волосся та почали катувати. Потім Іовіллу разом із Леоніллою відвели в Урват, де обох обезголовили.

Чоловік на ім’я Неон, який дивився на страждання мучеників та записував їхні подвиги, передав свій рукопис Турвону й також проголосив себе християнином. За це його нещадно били до тих пір, допоки він не віддав душу Богу.

Потім і Турвон прийняв мученицький вінець.

Кончина Святих настала 16 січня.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)