День пам’яті преподобного Антонія Димського

17/30 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Антонія Димського.

Благочестя змалку

Святий Антоній народився в 1157 році в Новгороді та виховувався в благочесті. Змалку він уникав дитячих пустощів, лишніх розмов і сміху. Щодня Святий відвідував храм Божий і стояв на Богослужінні віддалік від людей.

Згодом він вирішив зректися світу, взяти свій хрест і йти за Господом, а тому покинув батьківський дім та прийшов у Хутинську Спасо-Преображенську обитель. Ігумен тієї обителі Варлаам постриг Святого в чернецтво. Під керівництвом преподобного Варлаама Антоній зростав у чеснотах.

Він у всьому слухався свого наставника, звершував келейні правила та не пропускав Богослужіння, а також першим приходив у храм і останнім виходив із нього.

Намісництво

Якось у справах монастиря Святий вирушив до Константинополя. Тоді він відвідав і Святі місця. Близько п’яти років подорожував Антоній, після чого повернувся в рідну обитель. Після повернення Святого ігумен Варлаам, що знаходився на смертному одрі, з радістю призначив його своїм наступником. Це сталося в 1192 році.

Преподобний вправно керував дорученою йому паствою та наставляв її власним життям і лагідними повчаннями. За свого ігуменства Антоній добудував та гарно прикрасив церкву на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Пустеля

Згодом, щоб уникнути загального шанування та слави, Святий покинув монастир і поселився в пустельній місцині серед лісів поблизу Димського озера за 15 верст від міста Тихвина.

Там він спочатку спорудив собі намет, а пізніше збудував невелику келію та вирив печеру для зимівлі. Антоній терпляче переносив спеку та холод, мужньо боровся зі спокусами. Удень подвижник працював, а вночі молився.

На голові Святий носив залізну шапку. Її поля кріпилися до тулії товстими цвяхами, шляпки яких впивалися в тіло Преподобного. Вага ж тієї шляпи була 15 фунтів¹.

Нова обитель

Через деякий час до Святого почали приходити монахи, що хотіли подвизатися під його керівництвом. Кількість їх зростала, й поступово утворилася нова обитель. У ній збудували храм в ім’я преподобного Антонія Великого з боковими вівтарями на честь Покрову Пресвятої Богородиці та святителя Миколая Чудотворця.

Пізніше монахи спорудили зимову (теплу) церкву на честь Хрестителя Господнього Іоанна.

Відхід у вічність

Святий Антоній був ігуменом новоствореного монастиря до самої своєї кончини. Коли він прозрів свій відхід до Бога, то зібрав братію та благословив її. Після того Преподобний причастився Пречистих Христових Тайн і віддав душу Господу. За переданням, кончина святого настала 24 червня 1224 року. Тіло преподобного Антонія поховали в збудованому в монастирі храмі. У 1330 році їх знайшли нетлінними.

У 1408 році правитель Золотої Орди Єдигей пішов з військом на Русь. У 1409 році, коли його полчища наближалися, мощі Антонія сховали в землі, а дзвони, посуд та шапку Святого занурили в Димське озеро. Після того завойовники спалили обитель.

Преподобний Антоній не залишав братії монастиря без своєї благодатної допомоги. Так, у 1585 році він два рази будив настоятеля Симеона від сну та сповіщав йому про пожежу, через що обитель двічі була врятована.

У 1611 році з допомогою святого Антонія монастир відновили після розорення шведами.

У 1744 році молитвами Преподобного петербурзький купець Калітін зцілився від невиліковної хвороби. Над місцем поховання Святого він спорудив дерев’яну позолочену гробницю. Багато хворих отримували зцілення, коли вклонялися гробниці угодника Божого та коли їхні голови покривали його шапкою.

Пам’ять святого Антонія святкується двічі на рік: 17 січня (за ст. ст.), у день пам’яті його Небесного покровителя Антонія Великого, і 24 червня (за ст. ст.), у день його кончини.