День пам’яті єпископа Сільвана, диякона Луки, четця Мокія

29 січня/11 лютого Православна Церква вшановує пам’ять мучеників: єпископа Сільвана, диякона Луки, четця Мокія.

…тіла Твоїх слуг віддали на поживу небесним птахам, – останкитіл Твоїх вірних – диким звірам.

3Їхня кров проливалась навколо Єрусалима, наче вода, і нікому було їх поховати.

4Ми стали ганьбою для наших сусідів, предметом знеславлення та наруги для тих, що навколо нас.

5Доки, Господи, Ти будеш гніватись? Невже повіки? Доки палатиме, наче вогонь, Твоя ревність?

6 Вилий Свій гнів на народи, які Тебе не визнають, – на царства, які не прикликають Твого Імені! (Псалом 79)

Єпископ Сільван займав святительський престол у фінікійському місті Емесі (нині сирійське місто Хомс). На Святого донесли міському правителю, і його схопили разом із дияконом Лукою та четцем Мокієм.

Зв’язаних мучеників привели до судді. Спочатку їх намагалися схилити до поклоніння несправжнім богам лестощами. Коли ж переконалися, що сповідники Христові непохитні в своїй вірі, то почали їх катувати. Угодники Божі сповідували Христа, а ідолів ганьбили. Страждальців бичували, а потім ув’язнили в темниці. Після досить тривалого ув’язнення їх викликали до правителя.

Жорстокий язичник наказав морити мучеників голодом і спрагою, після чого їх віддали на поживу звірам.

На місці страти Святі попросили в Господа для себе смерті. Господь почув молитву Своїх рабів, і вони тілами померли, а душами відійшли в Небесні обителі. Звірі підійшли до чесних мощей, проте навіть не торкнулися їх.

Уночі тіла єпископа Сільвана, диякона Луки та четця Мокія потай забрали християни. Християни прославили Бога та погребли з честю тіла святих.

За одними даними, кончина угодників Божих настала за правління римського імператора Нумеріана (283–284). За іншими джерелами, святі удостоїлися мученицьких вінців під час правління Максиміна ІІ Дази (305–313).

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Святые православного Запада на N.E.W.O.D.)