День пам’яті святителя Фотія Константинопольського
6/19 лютого Православна Церква вшановує пам’ять святителя Фотія, патріарха Константинопольського.
Час життя святителя Фотія припадає на ІХ ст. Його батьки були ревними християнами; батько прийняв мученицький вінець за захист святих ікон.
Угодник Божий, що мав прекрасну освіту та родинні зв’язки з імператорською родиною, певний час був першим державним секретарем у сенаті. Він навчав наук юного спадкоємця престолу Михаїла та майбутнього просвітителя слов’ян рівноапостольного Кирила.
Святий вирізнявся глибоким християнським благочестям, не зваблювався благами тлінного світу й прагнув до чернечого життя.
Обрання
У 857 році Константинопольського патріарха Ігнатія скинув із патріаршого престолу співправитель царя Михаїла Варда. Тоді за порадою єпископів імператор обрав патріархом благочестивого та вченого Фотія. Після проходження всіх ступенів посвячення Святий зійшов на патріарший престол у день Різдва Христового.
Невдовзі після того в Церкві почалася смута, яку розпалював позбавлений кафедри патріарх Ігнатій. У зв’язку з цим у 861 році відбувся Собор, що підтвердив усунення Ігнатія та затвердив на патріаршестві Фотія. У Соборі взяли участь посли папи Миколая І, що розраховував підкорити нового патріарха своїй владі.
Проте Фотій не впокорився папським домаганням і на Римському соборі його піддали анафемі. З того часу й до кінця життя угодник Божий протистояв посяганням папи на Православну Церкву Сходу.
Навернення
У 864 році відбулося добровільне навернення до християнства Болгарської землі. Патріарх Фотій хрестив болгарського князя Бориса, а потім послав архієрея та священників для хрещення народу.
Наступного року з благословення Патріарха вирушили до болгарського краю для проповіді Євангелія слов’янською мовою святі Кирил і Мефодій. Тим часом папські прихильники схиляли болгарський народ не довіряти представникам Східної Церкви.
Через нашестя германців Болгарія потрапила у скрутне становище. Почала шукати підтримки на Заході.
Латиняни..
Після проханням болгарського князя до Болгарії прибули латинські єпископи. Вони почали насаджувати свої звичаї замість православних.
Тоді поборник істини патріарх Фотій склав окружний лист, через який сповістив Східну Церкву про папські діяння та відступництво Римської Церкви в християнському в віровченні. Після того відбувся Собор, який засудив свавілля Заходу.
У 867 році через вбивство імператора Михаїла владу в імперії захопив Василій Македонянин. Угодник Божий викрив його та не дозволив причаститися Тіла та Крові Христових. За це Святого скинули з патріаршого престолу, на який знову зійшов Ігнатій.
Щоб розслідувати вчинок патріарха Фотія, скликали Собор. Участь в ньому взяли папські легати, які вимагали, щоб вся Церква підкорялася суду папи. Східні архієреї не погоджувалися на це та сперечалися з легатами.
Хоча підстав для засудження Святого не було, патріарху Фотію та єпископам, які його захищали, на тому Соборі виголосили анафему. Крім того Святителя засудили до 7-річного ув’язнення.
Невдовзі через папське свавілля латинське духовенство вигнали з Болгарії, і туди прибули східні єпископи.
У 879 році, коли помер патріарх Ігнатій, відбувся Собор, на якому законним патріархом визнали святого Фотія. Папа Іоанн, особисто знайомий зі Святителем, оголосив через послів про відміну всіх папських постанов про Святого.
На Соборі отці визнали непорушність Нікейсько-Царгородського Символа віри, відкинули латинське вчення про сходження Святого Духа від Отця й Сина, підтвердили рівність і незалежність Західної та Східної Церков. Також згідно з рішенням Собору в Болгарії знищили введені латинянами церковні звичаї та обряди.
Наступником Василія на імператорському престолі був Лев. За його правління святителя Фотія неправдиво звинуватили в змові проти імператора та позбавили кафедри в 886 році.
У 891 році угодник Божий помер в Армонійській обителі. Він явив себе ревним захисником Православного Сходу та вченим богословом.
Після Святителя залишилися численні праці, в яких він викривав хибні думки латинян, спростовував єресі, пояснював Святе Письмо, розкривав істини віри.
Слава Богу вовіки. Амінь.
