День будівельників Успенської церкви Києво-Печерської лаври

14/27 лютого Православна Церква вшановує пам’ять 12-ти греків, будівельників соборної Успенської церкви Києво-Печерської лаври.

Промисел і чудеса

Велична соборна Успенська церква Києво-Печерської Лаври влаштована Промислом Божим по молитвах преподобних Антонія та Феодосія Печерських. Її спорудження супроводжувалося численними чудесами.

Вигнаний родичами з рідного краю потомок варязького князя Африкана Шимон прийшов до благовірного князя Ярослава та був прийнятий ним із честю.

Ярослав поселив Шимона в свого сина Всеволода. Шимон здобув довіру Всеволода та мав великий вплив. Коли в Києві княжив Ізяслав Ярославич, на Руську землю напали половці. Тоді Ізяслав, Святослав та Всеволод Ярославичі виступили проти ворога.

Передречення

Перед військовим походом Шимон прийшов до преподобного Антонія Печерського за благословенням. Преподобний Антоній передрік поразку руських військ і сказав Шимону, що він буде врятований і покладений у церкві, що збудується в Печерській обителі.

Шимон отримав поранення в битві та лежав серед убитих воїнів. У той час він побачив велику церкву й почав просити Господа про порятунок. Раптом невидима сила піднесла пораненого, він чудесно зцілився та благополучно повернувся в Київ.

Шимон розповів преподобному Антонію про все, що сталося, та про хрест, який зробив його батько Африкан. Той хрест із зображенням розіп’ятого Христа був розміром 10 ліктів. Африкан прикрасив його поясом із 50-ма гривнами золота та золотим вінцем.

Золотий пояс

Коли Шимон залишав рідний дім, то забрав пояс і вінець. Тоді ж він почув голос Господа, який повелів нести вінець на вготоване місце, де преподобним будується церква Богоматері, і віддати його преподобному, щоб він почепив його над жертовником. Під час морської подорожі здійнялася страшна буря, і всі вже готувалися до смерті. Тоді Шимон згадав про пояс, який забрав із зображення на хресті, й почав просити в Господа прощення.

Тієї ж миті високо в небі з’явилася церква,а голос із Небес сказав Шимону, що ця церква зводиться преподобним в ім’я Богородиці. Також він почув, що розміри її потрібно визначити тим золотим поясом: 20 поясів у ширину, 30 – в довжину і 50 – у висоту. Ще голос Божий сповістив Шимону, що його покладуть у тій церкві. Після того видіння буря вщухла.

Шимон віддав преподобному пояс та вінець. Святий прославив Господа та сказав Шимону, що віднині він буде називатися Симоном. Минуло декілька років, і до преподобних Антонія та Феодосія прибули з Царгорода четверо багатих церковних зодчих.

Здивовані майстри

Зодчі запитали в старців, де вони хочуть будувати церкву, а ті відповіли, що там, де вкаже Господь. На те майстри висловили здивування, що преподобні дали їм на роботу стільки золота, знають час своєї кончини, а місце для церкви ще не призначили. Почувши те, старці в присутності братії попросили зодчих пояснити, що означають їхні слова.

Грецькі майстри розповіли, що одного разу рано-вранці кожному з них з’ явилися благообразні юнаки й сказали, що Цариця кличе їх у Влахерну.

Явління Пресвятої

Коли разом зі своїми родичами та друзями вони прибули до Влахерни, то побачили Царицю, яку оточували безліч воїнів, і вклонилися Їй. Цариця повеліла їм взяти золота на три роки та йти в Київ до преподобних Антонія та Феодосія будувати церкву. Також Вона сказала, що Антоній лише благословить початок будівництва й упокоїться. Феодосій відійде за ним у вічність на другий рік.

Вона дала зодчим мощі мучеників Артемія, Полієвкта, Леонтія, Акакія, Арефи, Іакова та Феодора й повеліла покласти їх в основу церкви.  Після того за повелінням Цариці зодчі вийшли на відкрите місце та побачили в повітрі храм. Коли вони запитали, в чиє ім’я буде храм, Цариця відповіла, що хоче назвати його в Своє Ім’я. Вона дала їм святу ікону зі словами: «Вона буде намісницею». Також Цариця пообіцяла зодчим винагороду – те, чого око не бачило та вухо не чуло й що на серце людині не приходило.

Братія Києво-Печерської обителі вислухала розповідь грецьких майстрів і прославила Господа. Зодчі запевняли, що золото від Цариці їм передали Антоній та Феодосій.

Старці розтлумачили майстрам, що їм з’являлася Сама Богородиця, а золото передали Ангели Божі. Щодо місця будівництва церкви Антоній сказав, що вони три дні проведуть у молитві, й Господь покаже їм.

Роса

У молитві старець просив Господа, аби наступного дня повсюди була роса, а місце, яке Він благоволить освятити, залишилося сухим. Так по молитві старця і сталося. Потім преподобний попросив Господа, щоб повсюди було сухо, а на місці майбутньої церкви була роса, і Господь знову вказав старцю місце будівництва.

Святий розміряв ширину та довжину церкви згаданим поясом. Після чого по його молитві з неба зійшов вогонь і попалив увесь хмиз та терни на тому місці, висушив росу та зробив заглибину. Так в 1073 році була основана Велика Лаврська церква на честь Успіння Богородиці. В її основу поклали згадані мощі.

Як сповістила Богоматір, Антоній та Феодосій невдовзі відійшли до Господа. Будівництво ж храму завершилося в третій рік ігуменства святого Стефана, наступника Феодосія.

Прибуття іконописців

Через десять років після прибуття в Київ грецьких зодчих до ігумена Никона прибули з Константинополя іконописці. Вони просили, щоб Никон показав їм тих, із ким вони домовлялися щодо розпису церкви, і казали, що бажають із ними розрахуватися. Іконописці сказали, що коли вони домовлялися, їм показали маленький храм, а цей – надто великий. В іншому разі, іконописці хотіли просто віддати отримане за домовленістю золото та повернутися в Константинополь.

Зі слів греків ігумен зрозумів, що їм з’являлися святі Антоній та Феодосій, та сповістив, що старці померли понад десять років тому. Коли іконописцям показали образ преподобних, ті впізнали їх і вклонилися до землі.

Грецькі майстри з покаянням розповіли, що припливли до Канева та побачили у видінні здалеку Печерську церкву. Невдоволені її великими розмірами вони вирішили повернутися назад. Вночі здійнялася страшна буря, і їхній човен, який несла стороння сила, поплив вверх проти течії. За одну ніч майстри подолали шлях, на який потрібно було би витратити три дні.

Противлення волі

Наступної ночі іконописцям знову з’явилася Печерська церква, а в ній ікона Богородиці. Божа Матір запитала в них, для чого вони даремно противляться волі Господа Іісуса Христа та Її.

Богородиця сказала майстрам, що поставить їх у Своїй церкві, навіть якщо не послухаються та попливуть вниз за течією. Вона передрекла, що вони не вийдуть звідти, а приймуть у монастирі чернечий постриг та спочинуть, Вона ж подасть їм Свою милість молитвами Антонія та Феодосія Печерських.

Вранці іконописці все-таки вирішили плисти назад, однак човен поплив проти течії, і вони швидко опинилися біля стін обителі. Грецькі майстри взялися розписувати Успенську церкву, а Господь знаменнями та чудесами допомагав їм.

Одного разу у вівтарі церкви чудесно зобразився дивний образ Богородиці. Коли присутні поглянули на нього, він раптом засяяв незвичайним світлом, від чого всі впали долу.

Голуб

Коли іконописці піднялися, то почали вдивлятися в ікону Божої Матері. У той час із уст зображення Пресвятої Діви вилетів білий голуб. Він спочатку підлетів до ікони Спасителя та сховався за нею. Потім вилетів із уст Спасителя і почав підлітати до ікон святих та сідати одним на руку, іншим на голову.

Голуба намагалися зловити, але даремно. Зрештою голуб влетів в уста Спасителя, і яскраве світло знову осяяло ікони. Після закінчення своєї роботи іконописці залишилися в монастирі. Вони прийняли чернечий постриг і прикрашали себе чеснотами.

У глибокій старості майстри відійшли до Господа. Нетлінні мощі грецьких зодчих та іконописців, що потрудилися під час будівництва соборної Успенської церкви, почивають в Антонієвих печерах. Вони покладені в окремій печері між мощами преподобних Авраамія Затворника та Ісаакія Печерських.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)