День пам’яті священномученика Іоанна Рильського
26 лютого/11 березня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Іоанна, єпископа Рильського.
Святий Іоанн (Пашин) народився в 1881 році в місті Петрикові Мозирського повіту Мінської губернії в священицькій сім’ї.
Коли хлопчику було 3 роки, він втратив батька, якого замінив йому рідний дід, що також був священником і служив в Миколаївському храмі містечка Стригалова.
У 1890 році Іоанн почав навчатися в Слуцькому духовному училищі, а в 1895 році вступив до Мінської Духовної семінарії.
У 1901 році Святий закінчив навчання, одружився та став ієреєм. Першим місцем пастирського служіння Іоанна була Покровська церква села Князь-Озеро Мозирського повіту.
У 1903 році після смерті діда отця Іоанна призначили настоятелем Миколаївської церкви в Стригалові. Там Святий завершив будівництво каплиці на честь священномученика Макарія, митрополита Київського. Також він організував Свято-Макарієвське Братство, відкрив жіночу школу.
У 1909 році отець Іоанн став настоятелем церкви на честь святого великомученика й Побідоносця Георгія в селі Прилепи Мінського повіту. У той час відкрилася церковнопарафіяльна школа в селі Ізбіцьку.
Працями отця Іоанна особливою святинею Георгієвського храму стала Іверська ікона Божої Матері, написана на Афоні. Святий організував при храмі продаж молитвословів та духовних книг, керував роботою п’яти церковнопарафіяльних шкіл. Також отець Іоанн заснував товариство тверезості, яке згодом переросло у Братство.
Коли храм великомученика Георгія не зміг вміщати всіх парафіян, збудували велику кам’яну церкву.
У 1915 році після тривалої хвороби померла дружина святого Антоніна, і він залишився з двома дітьми 8-ми та 13-ти років.
У 1916 році отець Іоанн вступив до Петроградської Духовної академії, яку безбожники закрили наступного ж року. Тому Святий повернувся до своєї пастви в Прилепи.
У 1923 році звершилася архієрейська хіротонія Іоанна. Його поставили єпископом Мозирсько-Туровським, вікарієм Мінської єпархії.
Спочатку Святитель жив у Мозирі, а потім поселився в рідному Петрикові. Святий енергійно виконував свої архіпастирські обов’язки та часто відвідував довірені йому парафії. Крім того він збирав у себе дітей, викладав їм Закон Божий і вивчав із ними церковні піснепіви.
У 1926 році єпископа Іоанна заарештували. Після проведення розслідування його вислали з Петрикова зі забороною проживати в великих містах держави.
Щоб не втрачати зв’язку зі своєю паствою, Святитель поселився в місті Лоєві Гомельського округу. Влада ж знову звинуватила його в антирадянських вчинках і тому ж році засудила до трьох років заслання в Зирянський край.
Коли закінчилося заслання, Святому заборонили жити в деяких містах. Тоді Митрополит Сергій поставив його єпископом Рильським, вікарієм Курської єпархії.
У ті часи безбожники посилили гоніння на Церкву. Крім того почали створюватися колгоспи, які очолювали партійні чиновники. Селяни противилися зміні форми господарювання, а влада приписувала духовенству агітацію проти створення колективних господарств.
Це стало причиною арешту Святого та інших архієреїв, а також священників і мирян. Тож у 1932 році святитель Іоанна заарештували та звинуватили в керівництві контрреволюційними групами церковно-монархічної організації «Ревнителі Церкви» в місті Рильську та в Рильському районі.
У грудні того ж року Святого засудили до 10-річного ув’язнення в концтаборі.
Під час перебування в місцях позбавлення волі єпископ Іоанн вів переписку з Тетяною Миколаївною Грімбліт, яку архієреї за її благодіяння ув’язненому духовенству називали сучасним Філаретом Милостивим.
Тетяні Миколаївні Святитель писав, що відбував покарання в Рильську, Курську, Воронежі, перебував у Темніковському таборі, виконував різні роботи, хворів висипним тифом.
У 1934 році Святий опинився в Сарові, де пробув рік. За несправедливим звинуваченням у присвоєнні чужих речей він півроку відсидів у ізоляторі.
Пізніше єпископ Іоанн хворів на малярію, а потім потрапив в Алатирську колонію. Після того Святого направили в один із Ветлузьких таборів, а звідти в Ухтпечлаг в місто Чіб’ю області Комі.
Улітку 1937 року єпископ Іоанн займався роботами з озеленення парку культури та відпочинку в Чіб’ю. У той період він спілкувався зі священником, що працював там сторожем і жив у землянці.
Перед святкуванням 20-річчя Великої Жовтневої революції хтось прибив до стовбурів дерев та деяких споруд хрести. У розвішуванні хрестів запідозрили згаданого священника та святителя Іоанна. Крім того Святого звинуватили в проведенні молінь у землянці в робочий час і в зберіганні релігійних книг та записів. Все це визнали контрреволюційною діяльністю та в січні 1938 року єпископа Іоанна засудили до страти.
11 березня 1938 року Святителя розстріляли та поховали у невідомій могилі.
Слава Богу вовіки. Амінь.
