День пам’яті Кодрата, Кіпріана, Діонісія, Анекта та ін.
10/23 березня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Кодрата, Кіпріана, Діонісія, Анекта та ін.
Кодрат
Святий Кодрат народився в часи гоніння на християн, яке розпочали нечестиві царі. Щоб зберегти істинну віру, багато людей, які вірили в Христа, переховувалися в горах та пустелях. Так і матір Кодрата, Руфіна, коло була вагітною, втекла з Коринфа в пустелю, де й народила дитину, після чого через декілька днів померла.
Милостивий Господь не залишив дитя та живив його, допоки воно самостійно не почало годуватися злаками пустелі. Чудесним чином із небес спускалася хмара й точила на уста немовляти солодку росу. Так жив Святий у пустелі, подібно до Хрестителя Господнього Іоанна, доки в юнацьких роках його не знайшли люди.
Вони привели Кодрата в місто, де він навчився читати та засвоїв лікарське мистецтво. Святий почав лікувати людей, але не стільки при допомозі здобутих знань, скільки завдяки даній йому Господом благодаті. Проте в місті угодник Божий надовго не затримувався. Він любив жити пустельницьки та віддаватися молитві й богомисленню.
Кіпріан, Діонісій, Анект, Павло та Кріскент
У праці та подвигах Кодрат досягнув старості. Заради духовного повчання в пустелю до нього приходили мужі, що його дуже шанували та любили: Кіпріан, Діонісій, Анект, Павло та Кріскент. З ними Святий прийняв смерть за Христа від ігемона Іасона, що прибув у Коринф за наказом імператора Декія (249–251). Усіх шістьох мучеників схопили та ув’язнили в темниці разом із іншими християнами. Через деякий час християни постали перед ігемоном.
Найстаршим серед них був святий Кодрат, який і очолив воїнство Христове. Він за всіх говорив із мучителем і сповістив йому істини християнської віри. Іасон здивувався словам Кодрата, однак не бажав увірувати в Істинного Бога.
Спочатку ігемон наказав бити Святого палицею, а потім повішати вниз головою й стругати його тіло залізними кігтями та палити вогнем. Після Кодрата ігемон приступив до святого Кіпріана, якого лестощами схиляв до однодумності з собою.
Проте й Кіпріан був твердим у вірі та готовим прийняти тортури. Святий Кодрат надихав своїх сподвижників розмовами про вготовані для них небесні блага та переконував сміливо й мужньо перенести страждання. Це дуже розлютило ігемона, і він наказав бити, стругати та палити вогнем Кіпріана, а пізніше — Діонісія, Анекта, Павла і Кріскента.
Потім мучеників віддали на розтерзання звірам, але останні не заподіяли святим шкоди. Врешті-решт мучитель наказав обезголовити страждальців, і їх потягли за ноги до місця страти. Тоді язичники та особливо їхні діти, знущалися над святими й били їх палицями й камінням.
Після молитви
Перед стратою мученики помолилися Богу й схилили під меч свої голови. На місці кончини святих з’явилося джерело води, що нагадувало про їхні муки та смерть за Христа.
Після страти Кодрата і його дружини вбили й інших схоплених християн. Усі вони удостоїлися від Господа Небесної винагороди та прикрасилися мученицькими вінцями.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D., цікаве на “Святые Запада”)
