День пам’яті святителя Софронія Врачанського

11/24 березня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Софронія Врачанського, Болгарського.

Святий Софроній (Стойко Владіславов) — видатний діяч болгарського відродження – народився в 1739 році в болгарському місті Котлі (Казані) в Османській імперії. Його батько був заможним торговцем скотом. Освіту Святий здобував у монастирській школі Котла та навчався за грецькими й слов’янськими церковними книгами.

Вчитель і книжник

Певний час Стойко, який був схильний до духовних занять, займався кравецькою справою. У 1762 році його обрали чорбаджіями міста і хіротонісали в священника. Угодник Божий став учителем і книжником Котла.

У 1765 році відбулася зустріч майбутнього святителя зі святим Паїсієм Хілендарським. Тоді він зробив перший список з Паїсієвої «Історії слов’яноболгарської», що отримав назву «Софронієвого перепису». Софроній став учнем преподобного Паїсія і в 1770–1775 роках відвідав Афонську Гору.

У 1792 році угодник Божий залишив Котел і став настоятелем парафіяльного храму в місті Карнобаті.

Єпископ

У 1794 році Святий поселився в монастирі в селі Арбанасі й того ж року його посвятили в єпископа у Враці з іменем Софроній. Будучи єпископом, він розвинув широку суспільну діяльність і ревно звершував своє архіпастирське служіння.

Існують відомості, що Святитель ініціював відправлення посольства до Москви від імені жителів Враци, а також він підтримував зв’язки з фанаріотами. Коли кірджалії на чолі з Османом Пасван-Оглу захопили владу в Відіні, в єпархії Святого почали господарювати і кірджалії, і турецькі війська.

Єпископ Софроній опинився в скрутному становищі та змушений був рятуватися і від тих, і від інших. У 1797 році у Враці відбулися заворушення за участю військ паші Османа. Тоді Святий вимушено покинув Врацу і поневірявся в північно-західних болгарських краях. Три роки він перебував у полоні в Відіні й у ті часи ствердився як письменник.

У 1803 році угодник Божий втік із полону та прибув у Бухарест, де також священнодіяв. За власним бажанням він звільнився від святительства, проте, як і раніше, підписувався «Софроній Врачанський».

Творчість

Під час проживання в Бухаресті Святий особливо багато займався книжною діяльністю і написав свої найкращі твори. У 1804 році єпископ Софроній написав книгу «Записки», що вийшла друком у 1861 році. У тій книзі він описав страждання болгар за час свого життя.

У 1806 році під назвою «Кіріакодроміон» Святитель видав зібрання перекладених зі старослов’янської та грецької мов повчань. Це була перша книга, яку надрукували новоболгарською мовою.

У 1806–1812 роках під час чергової російсько-турецької війни Святий був одним із представників болгар у стосунках із російським командуванням і закликав співвітчизників допомагати росіянам.

Останні роки свого життя угодник Божий провів у монастирі на околиці Бухареста. Він був найвидатнішим болгарським письменником свого часу. 22 чи 23 вересня 1813 року єпископ Софроній віддав душу Господу.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D., цікаве на “Святые Запада”)