День пам’яті преподобного Феодора Сікеота
22 квітня/5 травня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Феодора Сікеота, Анастасіупольського єпископа.
Благодать на дитині
Святий Феодор народився у VI ст. в поселенні Сікея поблизу міста Анастасіополя в Малій Азії. Його батьки Косма та Марія були благочестивими людьми.
Коли матір Преподобного завагітніла, то побачила в сновидінні, як світла зірка зійшла в її утробу. Прозорливий старець сказав Марії, що то Божественна благодать зійшла на її дитя.
У 6 років хлопчик отримав від матері, яка бажала бачити його воїном. У подарунок золотий пояс. Тоді ж благочестивій жінці з’явився уві сні великомученик Георгій і сказав, що її син призначений служити Богу.
Лагідна вдача
Після смерті батька, що був скороходом в імператора Юстиніана Великого, Феодор жив із матір’ю, бабкою Єлпідією, тіткою Діспенією та меншою сестрою Влаттою. Він успішно навчався в школі. Мав спокійну та лагідну вдачу й умів заспокоїти та примирити товаришів.
Разом із Феодором та його близькими жив і благочестивий старець Іосиф. Хлопчик наслідував його подвиги і з 8-річного віку. У Великий піст вживав один раз на добу щовечора лише шматок хліба. Щоб не обідати, він повертався зі школи додому під вечір. Перед цим отрок причащався в храмі Святих Христових Тайн.
Мати попросила вчителя відпускати хлопчика додому пообідати на перерві. Але Феодор додому не приходив, а йшов до церкви, де великомученик Георгій у вигляді юнака вводив його всередину храму.
Зцілення
Коли отроку було 10 років, він смертельно захворів. Хворого поклали перед вівтарем у храмі Іоанна Хрестителя. Там на нього впали дві краплини роси з образу Спасителя, написаного на зводі храму. Й він дивовижно зцілився.
Великомученик Георгій з’являвся Феодору вночі та вів його на молитву до храму. Мати хвилювалася за сина та вмовляла його не ходити в нічну пору в церкву. Одного разу вона розгнівалася, пішла за сином, вивела його з церкви за волосся, а вдома прив’язала до ліжка.
Тоді жінці з’явився уві сні святий Георгій і сказав, щоб вона не забороняла хлопчику ходити в храм. Таке ж видіння бачили бабка й тітка Святого. Вони більше не чинили йому перешкод у звершенні подвигу, а сестра Влатта наслідувала його.
У 12 років Феодор удостоївся побачити в сонному видінні Господа Іісуса Христа, Який сказав йому подвизатися заради прийняття в Царстві Небесному повної винагороди.
Святий посилив свої подвиги й у першу та Хрестопоклонну седмиці Великого посту перебував у мовчанні.
Щоб погубити Преподобного, диявол з’явився йому у вигляді однокласника та переконував скочити в прірву, показавши приклад. Від диявольської напасті Феодора врятував великомученик Георгій.
Засуха
Одного разу під час сильної засухи Святий прийшов до пустельника старця Гликерія. Останній вмовив його стати разом на молитву та попросити в Господа дощу. Коли подвижники почали молитися, одразу пішов дощ. Тоді Гликерій благословив отрока з часом стати монахом.
Біснуватий
З 14-ти років Преподобний жив при Георгіївському храмі. Їжу, принесену матір’ю, він залишав на камінні біля храму. А сам насичувався однією проскурою в день. У той час Господь удостоїв його дару зцілення, і Святий зцілив біснуватого юнака.
Щоб уникнути людської слави та усамітнитися, Феодор викопав поблизу церкви печеру й почав у ній подвизатися. Один, вмовлений ним, диякон засипав вхід у печеру землею та через невелике віконце подавав йому хліб і воду. Місце подвигів Преподобного було приховане від людей.
Близькі думали, що Феодора з’їли звірі, й оплакували його. Диякон же після 2-річного перебування Святого в печері побоявся, що той помре, та й відкрив його таємницю.
Угодника Божого витягли з печери напівживим. Юнак не послухався матері, яка хотіла забрати його додому, та залишився при Георгіївському храмі. Місцевому єпископу Феодосію стали відомими подвиги 17-річного Феодора, і він хіротонісав його в диякона, а потім – у ієрея.
Постриг
Згодом Преподобний вирушив на поклоніння в Єрусалим і в Хозевітській Лаврі прийняв постриг у чернецтво. На батьківщині Святий продовжував подвизатися при Георгіївському храмі. Його бабка, сестра та матір також удостоїлися чернечого постригу, а тітка померла в благочесті.
Невдовзі біля Святого зібралася братія. Час від Пасхи до Різдва Христового Преподобний перебував у спеціально виготовленій залізній клітці без даху, в якій міг лише стояти. Від Богоявлення до Пасхи він був у затворі в печері. Щосуботи та щонеділі Феодор залишав затвор, щоб звершити Богослужіння.
Дикі звірі слухалися подвижника й брали з його рук їжу. Молитвами Святого отримували зцілення прокажені, біси тікали з цілих областей, а в поселенні Магатії вимерла сарана, що пошкоджувала посіви.
Воєводі Маврикію Феодор передрік імператорський престол. Пізніше імператор Маврикій присилав у монастир Преподобного багато хліба для великої кількості людей, які там годувалися.
У маленькому храмі великомученика Георгія не могли розміститися всі, хто бажав бути на Богослужінні, тому стараннями Феодора збудували великий храм. Після смерті Анастіопольського єпископа місцеві жителі захотіли бачити його наступником отця Феодора. Тому Святого проти волі поставили єпископом. Він ревно звершував своє святительське служіння, хоча й прагнув усамітнення.
Згодом Преподобний вирушив у Єрусалим і провів у Лаврі преподобного Савви час від Різдва до Пасхи. Потім за повелінням великомученика Георгія він повернувся в Анастасіополь.
Коли таємні вороги хотіли отруїти Святого, Богородиця дала йому три зернятка, й він залишився неушкодженим. Святительське служіння обтяжувало угодника Божого, тому з дозволу Константинопольського патріарха Кіріака він повернувся у свою обитель.
У той час, коли Преподобний звершував Євхаристію, Святі Дари вкривалися ніби світлою порфірою благодаттю Святого Духа. Одного разу Божественний Агнець піднявся в повітря над дискосом, а потім опустився.
Якось під час хресного ходу в одному з міст Галатії почали коливатися та розбиватися дерев’яні хрести. Прозорливий Феодор сказав патріарху Фомі, що це чудо віщує біди для Христової Церкви (єресь іконоборства). Тоді патріарх попросив, щоб Святий помолився Богу про його кончину, бо не бажав бути свідком тих подій.
У 610 році після благословення Преподобного патріарх помер. У 613 році відійшов до Господа й святий Феодор. Згодом його мощі християни перенесли з Галатії в Константинополь.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D., нові статті)
