День пам’яті преподобної Софії (Хотокуріду)
23 квітня/6 травня Православна Церква вшановує пам’ять преподобної Софії (Хотокуріду).
Свята Софія подвизалася в Греції в монастирі Пресвятої Богородиці, що розташовувався між селами Варіко та Клісурі, на схилах гори Мурікі. Подвижниця походила зі сільської місцевості області Ардасі Трапезундської митрополії, що на Понті. Вона народилася в подружжя Аманатія Саулідіса та Марії.
Софія мала гарну зовнішність.
Своє русяве волосся вона заплітала в п’ять кіс і дуже ним гордилася, а пізніше зовсім перестала дбати про нього. Батьки Святої були богобоязними людьми та не наполягали на тому, щоб дочка виходила заміж, проте згодом під тиском родичів її все-таки видали заміж.
У шлюбі угодниця Божа перебувала близько семи років. Її єдина дитина померла, а чоловік загинув у воєнних таборах. Смерть близьких привела Софію до глибокого покаяння, і вона решту свого життя провела в подвигах.
Спочатку Преподобна жила самотньо на одній горі. Коли тривали гоніння, їй з’явився великомученик Георгій, попередив про майбутню небезпеку та повелів сповістити про те селянам, щоб вони сховалися.
Свята послухалася повеління, і поселення було врятоване.
Під час морської подорожі Софії разом із біженцями в Грецію стався сильний шторм, що загрожував мандрівникам загибеллю. Коли небезпека минула, капітан корабля сказав пасажирам, що серед них є якийсь праведник, який врятував їх. Тоді всі глянули на Софію, яка перебувала в кутку й невпинно молилася. Сама Свята розповідала, що хвилі наповнилися Ангелами, з’явилася Богоматір і сповістила, що всі загинуть, бо сильно згрішили.
Преподобна відповіла Пресвятій Діві: «Нехай я загину, бо я грішна, але нехай врятуються люди».
Згодом Богородиця сказала Софії прийти в Її дім у Клісурі. Після того ще не раз з’являлася Пресвята Діва Преподобній. У монастирі угодниця Божа жила в монастирській трапезній, де було місце біля вогнища. Ночі вона проводила в молитві, стоячи на колінах і притуляючись спиною до вогкої стіни.
Невідомо, чи спала вона хоча б дві години. У той час вікна не були заскленими, й Свята терпіла холод і волгу. Тепло від вогню, який Софія зрідка розпалювала, швидко розвіювалося. Преподобна часто наперед повідомляла про паломників, які прямували до монастиря, хоча їх ще ніхто не бачив, і називала їхні імена.
Одного разу, коли прибув автобус із паломниками з Крокоса Козані, Софія, не будучи раніше знайома з ними, назвала кожного поіменно. При цьому подвижниця сповістила кожному з них про його особисту чи сімейну проблему, а також запитала про людей, які залишилися в поселенні.
Одягалася Преподобна в лахміття, на голові носила чорну хустку та майже завжди ходила боса. Паломники приносили угодниці Божій нове тепле вбрання, але вона одразу віддавала його бідним.
Подвижниця не дбала про волосся та не розчісувала його. Згодом воно стало жорстким, як грива коня. Коли свята захотіла трохи зістригти волосся, то потрібні були ножиці для стрижки овець.
Софія прийшла в обитель у 44-річному віці.
Щоб нікого не бентежити своєю красою, вона бруднила обличчя сажею. Розжарені вуглини Свята брала голими руками.
Преподобна вживала тільки пісну їжу. Вона їла запечені в золі цибулю та перець, сирі трави, гриби та мох, мариновані зелені запліснявілі помідори. Лише в суботу і неділю угодниця Божа вживала трохи олії, зрідка в скоромні дні трохи соленої риби, іноді відкривала рибні консерви, які їла лише через декілька днів, коли вони вже вкривалися пліснявою.
Коли Софія чекала на відвідувачів, то просила жінок зварити квасолі чи макаронів. Скільки б продуктів не сипали в каструлю, їжі виходило стільки порцій, скільки було потрібно. Паломників Преподобна зазвичай пригощала кавою. Турку вона ніколи не мила та й іншим не дозволяла мити.
За все Свята дякувала Богові.
Ніколи угодниця Божа нікого не засмучувала. Людей, які мучилися через гріхи, вона спочатку втішала, а потім повчала сповненими любові Господніми словами. З особливою турботою Софія ставилася до незаміжніх дівиць, які збилися зі шляху. Вона говорила їм не розповідати більше про своє падіння й дбала про те, щоб вони вийшли заміж. При цьому забезпечувала їх приданим із того, що їй приносили люди.
Бувало подвижниці доводилося жити в келії. Там вона відпочивала на листі й соломі, під якими лежало гостре каміння. Під час окупації в соломі Свята ховала продукти, які при потребі роздавала. Через руки Софії проходило багато грошей. Вона залишала їх, де доведеться: в ямах, кущах, під сходинами тощо. Коли було необхідно, Преподобна легко знаходила те, що сховала.
Свята нікого не засуджувала та говорила: «Покривайте, і вас покриє Бог».
Навіть із далеких місцевостей до подвижниці приходили люди різного звання та достатку, щоб почути слова Божі. Декотрі ж нерозумні селяни вважали, що Софія несповна розуму, й насміхалися над нею.
Від суворих подвигів Преподобна втратила колишню зовнішню красу. Її обличчя виглядало, як череп обтягнутий шкірою, очі запали, спалена сонцем шкіра стала сухою та жовтою, із жорсткого волосся стирчали колючки та солома.
Якось Преподобна тяжко захворіла. На її животі відкрилася та загноїлася рана. Нікому Свята не дозволяла себе доглядати й говорила, що прийде Богородиця та забере від неї ту хворобу.
Дійсно святій в монастирській трапезній з’явилася Богоматір із Архангелом Гавриїлом і великомучеником Георгієм. Архангел Гавриїл сказав Софії, що вони зроблять їй операцію. Після чудесного з’явлення та зцілення Преподобна показувала розріз на своєму тілі.
Свята не звертала уваги на хвороби чи травми. Навіть, коли цвях пройшов наскрізь її стопу, вона після того, як його витягли, продовжила свій шлях так, начебто нічого не сталося. Змії не шкодили Преподобній, ведмедицю Софія годувала з рук, а пташки, яких Свята частувала крихтами, під час її молитви літали довкола неї та щебетали.
Майже на вершині гори за декілька сотень метрів від монастиря розташовувався скит Пресвятої Трійці. Сюди двічі на день піднімалася Свята, щоб запалити лампаду.
Коли в неї запитували, як вона, стариця, так швидко піднімається на гору, Софія відповідала, що її піднімає Богородиця. Дехто свідчили, що бачили, як Свята йшла та не торкалася землі.
Покровителем Софії був великомученик Георгій. У день його пам’яті в 1974 році 88-річна Подвижниця відійшла до Господа. Її тіло поховали за вівтарем храму святого Іоанна Предтечі.
У 1982 році знайшли мощі преподобної Софії. Від них поширювався диввний трунок базиліка. По молитвах угодниці Божої й тепер звершуються чудеса.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D., нові статті)
