День пам’яті перподобного Вассіана Сліпого

25 квітня/8 травня Православна Церква вшановує пам’ять перподобного Вассіана Сліпого.

Святий Вассіан (Василій Балашевич) народився в 1745 році в повітовому місті Погарі Стародубського полку Чернігівської губернії в бідній сім’ї. Хлопчику не знав розкоші та достатку, він рано привчився до помірності та праці.

Скромний, глибокодумний отрок

Лагідний і глибокодумний отрок любив щодня ходити до церкви, де уважно слухав Богослужіння. Василій уникав дитячих ігор і забав, ревно читав житія святих, які давав йому парафіяльний священник, та розгорявся любов’ю до Господа.

Виконання батьківської волі

Коли юнакові виповнилося 19 років, він вирішив зректися світу й служити Богу в чернечому чині. Проте батьки, які бажали, щоб Василій одружився, стали йому на перешкоді. Святий виконав батьківську волю й того ж року одружився. Його дружина невдовзі захворіла та померла. Невдовзі упокоїлися й батьки.

Василій залишився сам із двома маленькими дочками: Тетяною та Феклою.

Через деякий час Святий поселився з дітьми в Києві, святині якого ще більше ствердили його в вірі та збільшили прагнення до небесних шляхів. Життєві турботи, нужда та неприємності спричиняли скорботу Василію, але з Божою допомогою та молитвою він усе долав.

Згодом його старша дочка вийшла заміж, а молодша прийняла чернечий постриг у Києво-Флоровському дівочому монастирі з іменем Паїсія. Тоді й Василій зміг зректися світу.

Нарешті заповітна мрія здійснилась

У 1793–1799 роках угодник Божий був послушником Києво-Видубицького монастиря.

У 1799 році його призначили економом Києво-Софійського митрополичого дому та постригли в чернецтво з іменем Вавила.

Того ж 1799 року він обійняв нову посаду академічного скарбничого, яку запровадили задля упорядкування економічної частини Київської Духовної академії. Преподобному довелося докласти багато зусиль, щоб своєю розважливістю, досвідченістю та неустанною працею досягти успішного виконання дорученої йому справи.

Вихованці академії шанували отця Вавилу та черпали з його мудрих слів «солодку воду життя». Святий повчав їх уникати неробства й говорив, що в праці вони знайдуть надійний щит від пристрастей і що Господь укріпить милосердям та пошле за труди належну винагороду. Своєю старанною діяльністю отець Вавила стяжав прихильність митрополита Гавриїла (Банулеско) і в 1800 році його хіротонісали в ієродиякона та ієромонаха.

Преподобний прагнув догоджати Богу вищими подвигами благочестя й у 1802 році подав прохання про постриг у схиму.

Митрополит Гавриїл остерігався, щоб суворе подвижницьке життя не перешкоджало отцю Вавилі виконувати обов’язки скарбничого, та переконував його зачекати. На умовляння архієрея Святий відповів, що вже старий, не знає, що з ним станеться завтра, і серце його ніщо не може задовольнити й наповнити, крім Бога.

Невдовзі отець Вавила прийняв постриг у схиму з іменем Вассіан.

Постійні труди, напруга під час роботи, недоспані ночі порушили здоров’я Святого. Він почав втрачати зір і того ж 1802 року попросився на покій у Києво-Печерську Лавру.

Китаївська пустинь

Преподобного перемістили в Китаївську пустинь, де він звершував Богослужіння та виконував обов’язки духівника. Для старця настав благодатний час усамітнення та духовних розмов із Богом. 5 років отець Вассіан подвизався в Китаївській пустині. Він не пропускав Богослужіння, звершував різні треби, наставляв численних духовних чад.

Зір поступово ослаб настільки, що схимник перестав розрізняти предмети й людей. У січні 1807 року він повністю осліп. Святий покірно прийняв свій хрест і просив у Господа просвітлення духовних очей свого серця. Преподобного перевели в Лавру та поселили в Лікарняному монастирі. Він не залишив свого звичного правила, а після удару в дзвін повільно йшов у храм Божий.

Дари Святого Духа

Подвигами молитви та суворого посту отець Вассіан отримав дари Святого Духа. До нього в великій кількості почали приходити люди. Преподобний приймав усіх із любов’ю та ласкою. Отриманий від Господа дар прозорливості він ретельно приховував під покровом смирення.

У 1816 році подвижника відвідав імператор Олександр І, що приїхав на поклоніння київським святиням. Самодержець приступив до Таїнства Сповіді й із дитячою вірою в присутності простого старця Вассіана сповідував Господу свої гріхи.

Важко описати труди та духовні подвиги Святого. Його внутрішнє життя, як життя інших ревнителів благочестя, прикрите покровом таємничості. Воно зрозуміле лише тим, хто сам невпинно веде внутрішню боротьбу з ворогом роду людського. У 1827 році угодник Божий ще більше знесилився. Через часті хвороби він замкнувся в келії та перестав приймати людей. Іноді до нього приходили рідні дочки та близькі духовні чада.

Преподобний готувався в загробну путь. Час від часу тишу келії порушували його молитовні зітхання. Святий каявся в гріхах і просив у Господа милосердя.

Наприкінці лютого отець Вассіан покликав до себе начальника лікарні, віддав йому подарований імператором Олександром І хрест і попросив передати його в ризницю Лаври. Невдовзі після того схимник перестав вставати з ліжка. Рано-вранці 25 квітня 1827 року він віддав душу Богу.

Тіло Святого поклали в церкві Миколаївського Лікарняного монастиря, де він за життя провів понад 20 років. Насельники Лаври та тисячі киян прощалися з угодником Божим.

На третій день після кончини братія та віряни звершили врочисте погребіння схимника Вассіана. Через Святі ворота Лаври на Дальні печери за його гробом зі сльозами на очах йшов натовп народу. Тіло Преподобного поховали біля храму на честь Різдва Богородиці.

До гробу старця приходять люди, що страждають від хвороб очей. Молитвами угодника Божого вони отримують полегшення своїх хвороб і зцілення.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)