Чим вимірюється людське щастя?

Спаситель свідчив: “Життя людини не залежить від достатку маєтку її” ¹Лк. 12:15.

Якщо замислитися над цими словами, то хочеться сказати – погано, що не залежить. Нам було б набагато легше, якби знали, що щастя першої категорії – це 100 000 💲, щастя другої категорії – 20 тисяч доларів, ну, а третьої, для тих, хто простіше, і за 5 тисяч доларів цілком можна придбати.

Але насправді Спаситель має слушність. Щастя неможливо вимірювати жодними матеріальними еквівалентами. Іноді насправді людям здається, що для щастя трохи чогось бракує:

• Людині, яка одержима сріблолюбством, завжди бракує певної суми грошей.
• Людині пихатій завжди бракує якоїсь слави.
• Людині, що збентежена своїми проблемами, завжди бракує якогось чарівного, дивного вирішення цих проблем.

І от у цьому вічному томлінні, вічному ходінні людини по колу проноситься в людини все життя.

Хіба це не жорстоко?

Насправді жорстокість походить тут не від ставлення Бога до людини, а від того, за кого ми вважаємо самих себе. Невже наше життя не більше за всі ці гроші, зв’язки, яхти, багатства, мільйони та мільярди, коли Господь говорить про цінність усього лише однієї людської душі, що вона більша, ніж цінність всього видимого світу.

Чи не скоюємо ми моторошний, за своєю суттю, злочин, ніби ставлячи знак тотожності між собою та, якими б вони не були великими, матеріальними благами.

Свого часу блаженний Августин сказав напрочуд прості й у той же час глибокі слова у своїй молитві, якою звертався до Бога:

“Ти створив нас для Себе, і мучиться серце наше, доки не заспокоїться в Тобі”.

Серце людське – це, як величезна чорна діра. Скільки в неї не вкидай, вона все проковтне, й нічого на поверхні не залишиться. 

Тільки Бог Своєю любов’ю, Своєю силою, Своєю всемогутністю може задовольнити потребу людського серця.

Як це не парадоксально прозвучить, але найкоротший шлях до щастя – робити щасливими інших, знайти того, кому зараз набагато гірше та набагато складніше, ніж тобі, допомогти йому в тому, в чому ти реально можеш допомогти.

Забути про самого себе, забути про тяжкі пошуки свого власного щастя, і тоді дивним, невидимим чином раптом десь краєчком ока ти помітиш, що щастя є, щастя прийшло, щастя не десь там за горами, за мільйонами, за мільярдами, воно тут, у твоєму серці, бо в серце прийшов Бог.

…щастя не десь там за горами, за мільйонами, за мільярдами, воно тут, у твоєму серці, бо в серце прийшов Бог.

І вимірюється людське щастя зовсім не кілограмами золота, у нього є своя система виміру – духовними джоулями сердечної теплоти. І там, де є ця теплота, там є щастя. Там, де холод, відчуженість, не буде щастя, не зайде воно в цей дім.

Допоможи ж нам, Господи, щораз пам’ятати про те, що наші труди, наші чесноти, наші молитви мають сенс тільки тоді, коли в нашому серці відбувається справжній процес акумуляції Твоєї сердечної доброти.

Протоієрей Павло Веліканов