Роздуми про подію Преображення

Роздуми про подію Преображення…
Біля берегів Данії є дивне місце, де сходяться разом два моря – Північне та Балтійське. Здається неймовірним, що в моря є кордон, чітко проведена лінія, розмежована не людиною, а самою природою. Ось блідо-бірюзові води Північного моря, ось блакитна синява Балтійського. Течії біжать одне назустріч одному, але через різницю в солоності та щільності води моря не змішуються й ніби не залишають своїх власних меж. Мені пригадується ця картина, коли я дивлюся на Біблію. Під однією обкладинкою живуть два Заповіти – Старий і Новий. Книга одна, а скільки відмінностей!
(Архім. Савва (Мажуко))

Бог Старого Заповіту

Яка величезна різниця між кривавими ревнощами пророків і апостольським закликом до любові та ніжності. Гадаю, не мені одному в юності спадала спокуслива думка, що Бог Старого Заповіту – це не наш християнський Бог. Надто багато жорстокості, надто багато вогню та крові для одного бога. Важко повірити, що наш Спаситель, Бог Любові має відношення до Старого Заповіту.

Проте Євангеліє занадто переконливо доводить, що і Старий Заповіт і Новий – це все про Нього, про Христа. Усі жертви, страждання, втечі, війни та жертвопринесення були знаками та символами, які зображували прийдешнє Втілення Боже.

Провидці Старого Заповіту використовували занадто грубі фарби, рідко розрізняли відтінки, їхня образність була часом буквально незграбною. Що поробиш, таким був їх час, такою мовою вони говорили, так мислили. Як пише мудрий апостол Павло: «Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, якi досягли останніх віків»¹(1Кор. 10:11).

Христос – це і є та точка, до якої спрямовані бурхливі течії двох океанів, – Старого і Нового Заповітів.

Точка, в якій вони зустрічаються, пізнають себе, набувають свого справжнього сенсу. Пророки й апостоли говорили про Одне. Пророки й апостоли служили Одному Богові, хоч і розділяли цих служителів цілі століття.

Над єдністю двох Заповітів роздумує не одне покоління богословів і біблеїстів. Коли на Русі бракувало одних і других, наші мудрі предки вдавалися до роздумів про Бога мовою мистецтва, фарбами іконопису.

У просторі ікони поставити поряд з древнім пророком молодого апостола може будь-який художник. Йому не перешкодить ні різниця віків, ні культурні відмінності. Але навіть як об’єкт релігійного шанування ікона все одно залишиться витвором мистецтва, який у своїх межах може витримати будь-які біблійні сюжети і богословські інтерпретації.

А ось реально, фізично зібрати в одному місці пророків з апостолами вдалося лише одного разу. І таким місцем була гора Преображення.

Загадки свята

Подія Преображення – ланцюжок загадок і питань. Перше питання: чому церковна пам’ять вихопила з євангельської історії саме цю подію, що в ній примітного?

Було б це черговим дивом Спасителя, навряд чи його відмітили б окремим святом. У жодному разі я не буду стверджувати, що мудрість Церкви та заповіти святих встановили б особливе ставлення до цієї події.

Історія Церкви знає немало сюжетів, коли з особливим розмахом відзначалися абсолютно незначні, а то й зовсім випадкові події. Насправді я просто не знаю, з яким мудрим наміром Церква встановила особливо урочисте святкування Преображення. Я можу говорити тільки за себе, що ця подія дає особисто моїй думці та моїй біографії, як я сам мислю й переживаю цю подію.

Сучасники Христові бачили не менш яскраві явища, проте за дві тисячі років нікому так і не спало на думку заснувати окреме свято Ходіння по водах. А було б дуже красиво, особливо влітку відмічати десь на річці такий прекрасний євангельський епізод, і з’явилися б милі обряди, а богослови обов’язково знайшли б, що сказати про фізичну та метафізичну глибину події, що сталася.

П’ять тисяч людей були свідками помноження хлібів, але, на жаль, так і не було встановлене на цю честь свято, адже з яким розчуленням ми б освячували цього дня свіжоспечені хліби та читали б проникливі проповіді про символіку Євхаристії, тим більше що обидві події є в усіх чотирьох євангелістів.

Так чому саме Преображення? Адже навіть абсолютно приголомшливе воскресіння Лазаря ми відзначаємо з меншим розмахом, ніж це літнє свято. Загадка! Втім, як і сама подія, настільки просякнута таємницями, що знадобилася б вправність детектива, щоб в усьому розібратися.

Справа для детектива

Якби слідами апостолів йшов детектив, він би зіткнувся з низкою труднощів. Передусім, місце події: де це було? Прийнято вважати горою Преображення Фавор, але євангелісти не згадують назву гори, у Матфія та Марка це просто «висока гора»²(Мф. 17:1; Мк. 9:2).

Христос часто йшов у гори для молитви на самоті. Цього разу свідками молитви сталі три найближчі учні. З місцем як і раніше не зрозуміло. А як же з часом? Біблеїсти кажуть, що на дворі стояв 29 рік після Різдва Христового, а в Євангеліях є уточнення по днях: Матфій і Марк кажуть, що Христос преобразився через шість днів після пророцтва про Страсті та Воскресіння, Лука – через вісім³(Лк. 9:28). Інших даних немає.

Стосовно часу дня: оскільки Христос йшов на молитву вночі, а учні, як стверджує Лука, у момент Преображення спали, можна припустити, що подія відбулася вночі.

Після питань про місце і час слід опитати свідків. Скільки людей перебувало на горі в момент Преображення?

Христос, три апостоли – Петро, Яків, Іоанн, і два пророки – Мойсей та Ілля – шість людей. Що відомо про цих людей? Перші чотири були сучасниками, двоє перебували в родинних зв’язках. Стосовно пророків: Мойсей помер за тисячу двісті років до Христа, Ілля за дев’ятсот. Як ці люди могли розмовляти з Христом, будучи старше Його на тисячу років?

– А звідки ми знаємо, що це були ті самі древні пророки?

– Їх впізнав Петро.

– Звідки б Петру знати, як виглядають Мойсей і Ілля? У ізраїльтян не було зображень цих пророків, а ікони з’явилися століттями пізніше. Проте Петро упевнено каже: «Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі»⁴(Мф. 17:4).

Можна припустити, що Христос представив пророків Своїм учням, але в Євангелії нічого про це немає. Як же стало можливе це впізнавання?

Чому Петро без підказки безпомилково впізнав незнайомих пророків?

Це диво впізнавання безпосередньо пов’язане з Преображенням. Під час молитви Христос преобразився: Його обличчя засіяло, як сонце, одяг став білим, як світло – «мов сніг», – уточнює ап. Марк⁵(Мк. 9:3).

Євангеліст Лука повідомляє важливу деталь: преобразився не лише Христос, але і Мойсей і Ілля з’явилися «у славі»⁶(Лк. 9:31).

Три учасники цієї події – Христос, Мойсей та Ілля – перебували в якомусь особливому стані, який євангелісти називають Преображенням, тоді як три апостоли, що спостерігають це явище, зазнали нападу найсильнішого страху.

Троє преображених не просто мовчазно сяяли. Вони розмовляли.

Розмова старших

Як була можлива бесіда Христа з Мойсеєм та Іллею?

Між ними пролягала справжня тимчасова прірва в тисячу років. Євангеліє не повідомляє, чи розмовляв Мойсей із Іллею або кожен із них окремо розмовляв із Спасителем, але обидва пророки до того моменту давно вже покинули тлінний світ.

Якби вони вважалися просто померлими, ми б могли припустити, що Преображення – це спілкування нашого світу зі світом потойбічним, і Господь, для Якого немає померлих, владний говорити і з душами небіжчиків. У цьому випадку Преображення було б не більше ніж медіумічний сеанс.

Тоді виникає питання: чому б нам не святкувати й з’явлення душі пророка Самуїла в аендорської чарівниці? Там теж був померлий пророк, що розмовляв із царем і привів із собою двох свідків, був жах і пророцтво про загибель⁷(1Цар. 28).

Ні, Преображення не було викликанням духів померлих, тим більше що пророки, які з’явилися, були ніби й не зовсім померлими.

Як каже Писання, Ілля був забраний на небо в вогненній колісниці⁸(4Цар. 2:11), і хоча ми не зовсім розуміємо, що це означає, ми могли б сказати, що Христу з’явився пророк, який перебуває на небі в тілесному стані.

Проте другий співрозмовник, Мойсей, абсолютно точно помер, і благочестива єврейська традиція каже, що Сам Бог поховав і оплакав Свого друга. На старовинних іконах Преображення можна побачити за фігурою преображеного Мойсея зображення, як ангел підіймає пророка з могили, щоб він поговорив із Христом.

І ось ці два пророки, що жили в різний час, померли по-різному або зовсім не померли, в ясній свідомості та в особистою присутністю розмовляють із Христом у сяйві слави, яка дозволяє апостолам безпомилково впізнати їх особи. У Євангелії від Луки говориться і про зміст бесіди Спасителя з древніми святими: «Вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі»⁹(Лк. 9:31).

Проте апостоли в бесіді не брали участь. Більше того, Лука уточнює: «Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його та двох мужів, які стояли з Ним»¹⁰(Лк. 9:32).

Це взагалі дивна деталь!

І чому досі ніхто не написав богословську монографію про значення сну в служінні апостолів? Апостоли сплять у Гефсиманії, сплять у човні, коли діставалися на інший берег моря Галилейського. У будь-якому випадку, три найближчі апостоли були свідками Преображення, але не розмови Христа з древніми праведниками. Більшу частину зустрічі учні проспали.

Чи було це пророцтвом про негаразди церковної історії? Хто знає?

Жах Преображення

Справедливості ради слід сказати, що Петро зробив спробу взяти участь у бесіді старших. Ось його знамениті слова: «Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один»¹¹(Мк. 9:5).

Проповідники завжди роблять акцент на цій фразі, і я теж не можу читати це сповідання без трепету. Ми говоримо, що апостоли пережили в момент Преображення таку відраду і розраду, такий спокій блаженства й тиші, що ми бачимо в цьому одкровення про прийдешню втіху Царства Божого.

Проте євангеліст супроводжує слова апостола такою позначкою: «Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх»¹²(Мк. 9:6). А в Луки читаємо образливе: «Не знаючи сам, що говорить»¹³(Лк. 9:33). Іншими словами, зворушлива репліка апостола Петра народилася не з почуття безпеки. Навпаки, це було сповіданням жаху. Він закричав від страху або несамовитості.

Тоді як пояснити «три намети», які запропонував зробити апостол? – Можливо, це те, що перше спало на думку несподівано розбудженій людині.

Він ще не до кінця зрозумів, спить він, чи вже прокинувся. Фігура Мойсея будила в пам’яті в простого юдея спогад про свято: раз Мойсей, значить, свято Кущей, під час якого ставилися намети. Як у православної людини: якщо Пасха, давайте святити паски.

Сьомий свідок

Євангелісти підкреслюють, що стан жаху не просто розбудив апостолів, але ще більше посилився після того, як світла хмара несподівано з’явилася в той самий момент, коли Петро вступив у розмову. Злякала апостолів не лише хмара, але й голос, що лунав із неї. Тобто до шести учасників події Преображення ми повинні додати таємничого Сьомого, Який дозволив Собі назвати Христа Своїм Сином.

Якщо ми біблійно осмислимо образний лад події Преображення, – сяйво, хмара, гори, – нам не уникнути старозавітних паралелей. Подібні згадки жаху супроводжують, наприклад, розповідь про встановлення Синайського законодавства, коли ізраїльтяни трепетали біля підніжжя гори, коли чекали закінчення бесіди Мойсея з Господом.

З’явлення Бога Іллі на Хориві занурило суворого пророка в такий жах, що ця безстрашна людина змушена була, як дитина, закритися своїм плащем – милоттю¹⁴(3Цар. 19:13). Цей страх закінчився для пророка тільки від «віяння тихого вітру».

Жах, що скув апостолів, відступив тільки після дотику Учителя: «Але Іісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся»¹⁵(Мф. 17:7).

Преображення припинилося несподівано: «І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Іісуса зі собою»¹⁶(Мк. 9:8).

Мовчання Іоанна

Якби відомості про Преображення збирав детектив, він був би спантеличений простим і зрозумілим питанням: чому ніхто зі свідків не описав його власноручно? У нас є тільки три євангельські розповіді, що записані зі слів учасників, але ні Петро, ні Яків, ні Іоанн самі нічого викласти не потрудилися.

Якщо в Петра ще можна знайти згадку про це з’явлення в Другому посланні, яке, як кажуть учені, навряд чи належить перу апостола, то як зрозуміти Іоаннове мовчання? Апостол Іоанн написав Євангеліє, один із найглибших богословських текстів в історії релігії. Але там немає ні слова про Преображення.

Дозволю собі дві версії – «високу» та «низьку». Євангеліє від Іоанна – текст самої євхаристії Священного Писання. Перед автором стояло конкретне завдання: розповісти про Христа як про Хліб Життя, тому до тексту входило тільки те, що допомагало розкрити цю тему. Згідно «низької» версії, Іоанн, як наймолодший із апостолів, спав на горі міцніше за інших і пізніше за всіх прокинувся, все пропустив, а тому й писати соромився. Але цю версію краще не сприймати серйозно.

– Що ж залишається дослідникові, якщо немає описів самих учасників?

– Не треба квапитися! Повідомлення апостолів даються в переказі їхніх учнів, але що, якщо ми подивимося свідчення пророків, адже Мойсей та Ілля теж були свідками Преображення.

Удаваний іконописний триптих

Будь я іконописцем, я б обов’язково написав ікону Преображення. Мабуть, у мене б вийшов триптих. На центральній іконі я б зберіг канонічну композицію: Христос у сяйві слави на вершині гори, і два древні пророки – Мойсей та Ілля в славі, і кожен із них на своїй вершині. А внизу апостоли: Петро, який щойно прокинувся, Яків, що пробуджується, і хлопчик Іоанн, який солодко спить.

Але з двох сторін центральної ікони обов’язково будуть два інші зображення. На одному – Мойсей, який сходить на гору Синай. Нехай гора буде оповита таємничою хмарою, а народ у трепеті чекає внизу свого вождя та пророка. Преображений Мойсей побачить у сяйві Свого Творця, що дає народу Закон і передрікає майбутні звершення, що відкрилося йому, аж до одкровення про з’явлення Втіленого Бога, Якому належить постраждати та здолати смерть. І нехай за сяючим образом Співрозмовника спантеличений Мойсей зможе розглянути фігурки двох сплячих рибалок і юнака, зовсім хлопчика між ними.

А на другій частині триптиха буде зображений суворий пророк Ілля. Він стоятиме біля входу в печеру на горі Хорив, щоб зустрітися з Богом віч-на-віч, і художник схопить його преображене лице, що наважилося заглянути в обличчя Богові.

І нехай зі свого кволого укриття він теж дивиться з жахом і нерозумінням на трьох простаків – чи то ангелів, чи то загадкових духів, що виглядають з-поза світлого та величного образу Господа Саваофа, Який з’явився «у віянні крихкої тиші».

Що вразило апостола Петра?

Тому що наш Господь – Володар часу. На горі Преображення вічність прорвалася в час, і апостоли, і пророки побачили справжнє Лице Того, Хто створив цей світ. Учні впізнали не просто свого учителя – бездомного мудреця й чудотворця, – але Бога, для Якого усе вже закінчилося, але ще не почалося.

Вони побачили Бога, Який збирається творити світ, але вже помер на Голгофі, воскрес і звершив Свій суд над живими і мертвими. Чи не це таємниче поєднання позачасового жаху та живого спокою так уразило Петра? Звідки нам знати? Це не більше, ніж здогадка. Господь відкрився Своїм найближчим учням, щоб дати їм сили пережити Голгофу.

Чи можемо ми припустити, що в цей же самий момент Володар і Автор часу з’явився пророкам, які жили за тисячу років до цієї події?

Якщо це не вступає в конфлікт із догматами, чому ні? Але, це не більше, ніж версія.

У події Преображення так багато таємниць, що воно породить ще немало богословських гіпотез у майбутньому.

Проте серед усіх істин, відкритих на горі Фавор, однією з найважливіших є одкровення про єдність двох Заповітів, – Нового та Старого, про їх взаємне єднання, віддзеркалення одного в другому.

Можливо, одного разу богословські прозріння іконописців виллються в створення «фаворського» образу іконостасу: собор апостолів із одного боку та сонм пророків із іншого, і обидва зібрання представлені в блакитному кольорі Софії – одкровення про присутність Божу в Його творінні, одкровенні про перебування Творця з нами – Христос посеред нас!

Нехай старозавітні святі будуть явлені в блідо-бірюзовому кольорі, а рибалки-апостоли в сяйві морської хвилі. І обидва сонми спрямовані до образу Спасителя в білих ризах, що виблискують, таких чистих, як гірський сніг, таких сяючих, як сам бездомішковий і безневинний білий колір, якого жоден білильник на землі не здатний досягнути.

Архім. Савва (Мажуко)