Фото Пресвятої. До річниці одного афонського дива

Фото Пресвятої Богородиці. Рівно 112 років тому, 3 вересня (21 серпня за старим стилем) 1903 року в руському Свято-Пантелеймоновому монастирі на Афоні відбулася непомітна для світу подія.

Це неефективно.

Цього дня братія в останній раз мала роздати біля монастирських воріт милостиню убогим ченцям-сіромахам (мандрівникам по Афону «без певного місця проживання»), паломникам і мандрівникам. В останній раз – тому що зі Священного Кіноту (святогірського уряду) надійшло розпорядження: більше милостиню не роздавати.

«…дати чи не дати? Особливо, коли очевидно: людина проп’є «милостиню», і нічого, крім шкоди, твоя «допомога» начебто не принесе.»

Це розбещує ченців, які блукають з монастиря в монастир, здорових і ще не старих, але схильних жити за чужий рахунок, замість того, щоб трудитися і творити послух… (Чи не правда, знайома ситуація? Скільки зустрічаєш бомжів – не на Афоні, а в метро, на вулицях – і щоразу моральна проблема: дати чи не дати? Особливо, коли очевидно: людина проп’є «милостиню», і нічого, крім шкоди, твоя «допомога» начебто не принесе).

Фото

Але доля афонських бездомних і нужденних різко змінилася під впливом однієї фотографії. Роздачу милостині того дня знімав чернець Гавриїл. Проявивши негатив, він, на своє величезне здивування, побачив на чорно-білій фотографії постать бідно одягненої Жінки. Вона смиренно отримувала благословенний шматочок хліба.

Новина швидко поширилася по обителі, передавали, що один пустельник також кілька разів бачив під час роздачі милостині біля монастирських воріт благородну Жінку. Нема чого й казати, що після цього про заборону роздавати милостиню було забуто.

Явління Божої Матері на Святій Горі – події не рідкісні

Раз або кілька разів у житті, уві сні або наяву, Її бачать багато афонських подвижників. Але коли Богородиця залишає видимий знак своєї присутності – це означає якесь послання: попередження, напоумлення, явлення милості.

Так було зі знаменитою Ватопедською іконою Божої Матері, так сталося і цього разу. Фотографія ченця Гавриїла в збільшеному вигляді висить зараз на стіні Свято-Пантелеймонівського монастиря, до місця явлення підведено джерело.

Світлописаний образ Богородиці

Зафіксовані випадки полегшення в хворобах після прийняття води з нього. Народився з цієї історії і новий, Світописаний образ Богородиці. Однак негатив фотографії був загублений, а після численних потрясінь (в т.ч. пожеж), пережитих обителлю в XX столітті, не було надії повернути його.

І ось на початку цього року негатив був знайдений під час роботи з монастирськими архівами. Нинішній ігумен Свято-Пантелеймонівського монастиря схиархімандрит Єремія (Алєхін) розцінив подію як прояв милості Пресвятої Владичиці, що свідчить про те, що «Ігуменія Афонська благоволить до обителі і приймає посильний подвиг її насельників».

Здається, подвиг не тільки молитовний, чернечий, але й подвиг благодійності, допомоги іншим, любові, виявленої в справах. Ще в 1885 р. ігумен руської обителі на Афоні старець Ієронім (Соломенцов) писав у своєму заповіті:

«Вам відомо, як довго Господь випробовував нашу обитель великою бідністю і навіть тяжкими боргами, бо до Кримської війни вона не мала стану роздавати милостиню бідним. Але коли в той лихий час наш монастир з повним самозреченням вирішив поділитися з голодними сіромахами останнім своїм хлібом, то з того часу було помічено, що з усіх країн Русі почала надходити до Русика¹Монастир святого Пантелеймона, або «монастир руських», або «киновій Калімахидів», або просто «Русик», розташований біля невеликої затоки за Ксенофонтовим монастирем і на невеликій відстані перед Дафною, з боку Сингитської затоки. рясна милостиня, за допомогою якої в той лихий час обитель наша не мала потреби в утриманні і ще багатьох бідних прогодовувала. Настільки боголюбезна чеснота спілкування і благодійності».

Повчання для нас теж

Таке значення явища Божої Матері більш ніж столітньої давності для самого монастиря і ченців, що проживають у ньому. Але, здається, ця історія виходить за рамки Афону і чернецтва. Щось вона говорить і нам, звичайним православним християнам, не подвижникам і не боговидцям.

Адже на Афоні всього лише з більшою силою, ніж у нашому звичайному житті, проявляються загальні закони християнського буття. Всі, хто там побували, розповідають про дивовижні явища Промислу Божого і Пречистої про всі, навіть побутові потреби паломників.

Чи бере участь Пресвята Богородиця в нашому житті?

Так, звичайно. І на Святій Горі це просто більш очевидно, ніж де-небудь; Її турбота там «висить у повітрі». Смиренна Божа Матір? Так, більш, ніж всі Святі. Ми, не святі, знаємо про це з богослов’я, з Передання, з богослужіння – тому є безліч свідчень.

А ось автора цих рядків найбільше вразило зовсім маловідоме і «неканонізоване»: одна боголюбива душа, яка удостоїлася явлення Божої Матері, розповідала: «Вона дивилася на мене так, ніби це не Вона, а я – цариця світу».

Пречиста смиренно приймає «належний» Їй шматок хліба, як одна з жебраків і убогих. У цій ситуації Вона, всією Своєю поведінкою, буквально реалізує євангельські слова:

«що зробили одному з братів Моїх менших, то зробили Мені» (пор. Мф. 25:40).

Своїм входженням у цю буденну людську ситуацію Пресвята являє Свою владу, отриману від Божественного Сина. Владу обіймати серцем весь всесвіт.

Вертикаль і горизонталь нашого життя

Подвижники пояснюють: чим більше людина вдосконалюється в чесноті, йдучи шляхом Хреста, тим більше наближається до христоподібного і хрестового стану – здатності максимально з’єднатися з Богом (вертикаль) і ближніми (горизонталь). І ось Матір Божа досягла в цьому досконалості, поступаючись лише досконалою і абсолютною любов’ю Самого Бога. Для Неї кожен – ближній.

І тому наша земна логіка, наші бухгалтерські розрахунки – кому «корисна» наша допомога, а кому ні, коли ця допомога «ефективна», а коли ні, – все це повністю перевертається логікою Бога і Пречистої, логікою святості. Тим святі і відрізняються від нас – своєю рішучістю постійно ходити по водах, жити «Божою логікою», абсолютно абсурдною для цього світу.

Ми знаємо ці ознаки істинної святості – знаємо до болю, тому що кожен з нас відчуває, в який момент він «зійшов з дистанції»: перестав «ходити по водах» або, скоріше, так і не зробив перший крок. І тому, щоб підбадьорити нас, Пречиста дозволяє нам зробити Їй благодіяння: подати шматочок хліба. Зробити для когось, хто поруч, малу справу любові.

Хто знає – можливо, цей «хтось поруч» виявиться Богородицею.

На закінчення наведемо зворушливу розповідь одного зі святогорських ченців.

«Коли я один жив у скиті Ксилургу, то поставив собі за правило під час ранкового Богослужіння на 9-й пісні йти до соборного храму і там з кадінням співати перед чудотворною іконою Богоматері «Чесною».

Однієї ночі, після того як я обкурив всю церкву, я присів у стасидії і непомітно заснув. Уві сні бачу, як у величному соборі сидить на архієрейській кафедрі Божа Матір, і перед Нею у великій черзі стоїть безліч людей. У руках у кожного приношення, ніби бажають привітати Богоматір.

Став у цю чергу останнім і я. Дивлячись на інших, мене охопило почуття ніяковості і за самого себе, і за те, що я стою з порожніми руками, тобто без подарунка. «Що ж я принесу в дар Цариці і Владичиці?» – ця думка особливо турбувала мене. Коли ж нарешті наблизилася моя черга, то я зі сльозами вимовив: «Матір Божа, у мене з собою нічого немає, що я міг би подарувати Тобі. Можна, я заспіваю Чеснішу?»

Вона ласкаво посміхнулася і схвально кивнула головою. І я заспівав. Закінчивши спів, я подивився на Неї. Вона ж у благодатному сяйві простягнула мені у Своїй руці монету зі словами: «Як добре ти співаєш! Візьми за це монету». Я прокинувся, а в руках у мене був Її подарунок».

Тропар явленню Світлописаного Лику Пресвятої Богородиці

Пречистому Лику Твоему покланяемся, Благая, просяще предстательства о нас, Мати Божия, волею бо благоволила еси явитися среди братии, да избавиши от печали ихже собрала еси. Тем благодарственно вопием Ти: радости исполняеши всех, Пречистая Дево, вверяющих себя Покрову Твоему.

Кондак явленню Світлописаного Лику Пресвятої Богородиці

Неизреченнаго и благосердаго Твоего к человеком смотрения, Честнейшая Херувим и Славнейшая без сравнения серафим. И Образ Твой светоявленный и самоизображенный свидетельство явися Твоея неизреченныя любве и милосердия, почитаем той лобызающе.

(Автор Г. Веліканов, пер. з рос. ред. N.E.W.O.D.)