Чарлз Дікенс – “батько англійського Різдва”
Англійського письменника Чарлза Дікенса ще називають «батьком англійського Різдва».
Був такий час, коли Різдво в Англії, де народився Чарлз, майже не святкували. Пуритани винищили давні народні звичаї, що були пов’язані з цим святом, ніби вони були пережитками язичництва. Залишилася лише щорічна святкова проповідь у церкві.
Існують твори, які варто прочитати, деякі – навіть неодноразово. Проте існують шедеври літературного мистецтва, які хочеться перечитувати ще й ще. І кожного разу, коли читаєш знайомі слова та сюжети, ми відкриваємо для себе щось нове.
У 19 сторіччі саме Ч. Дікенсу випала честь «відкрити» різдвяну тему в англійській літературі.
Євангельські істини з плином часу в суспільстві ставали чимось далеким, відірваним від сучасного життя. Чарлз Дікенс зміг через своїх героїв не тільки нагадати про них читачам, але й змусив замислитися над своїм життям і його переосмисленням. Він написав низку повістей, які вражають своєю казковістю й зворушливістю.
Автор цих творів піднявся з самих низів англійського суспільства, пройшов нелегкий шлях простого робітника на фабриці, що пережив сором банкрутства свого батька та неспроможність розплатитися з боргами. Майбутній письменник знав, що насправді означають слова «важкою працею проторити шлях у житті».
Упродовж 1843–48 рр. перед Різдвом друкувалася нова повість письменника, яку читачі сприймали як найкращий дарунок на свято.
Ці твори були надзвичайно популярними в лондонської публіки. Та й зараз вони не менш актуальні. Адже ще й досі, охарактеризувавши жадібну людину словами: «Ти – Скрудж», – усе всім стає зрозуміло.
Написана славнозвісна «Різдвяна пісня в прозі» – повість про скупого багатія Скруджа, якого на Святвечір відвідують три різдвяні духи: Покровитель минулого Різдва, Покровитель теперішнього Різдва та Покровитель майбутнього Різдва. Сюжет казковий, алегоричний.
Перший нагадує Скруджу про щасливі дні його невинної юності. Другий показує соціальні проблеми сьогодення, які заважають святковому дню стати по-справжньому радісним. А третій переносить бідолаху до цвинтаря, куди той обов’язково потрапить, якщо не виправиться.
Насправді це був лише страшний сон, але після такої «екскурсії», містер Скрудж перевиховується та стає милосердним християнином і добрим громадянином.
Цей простий сюжет, вкорінений у християнську традицію, у поєднанні з гумором Дікенса, викликав захват у читачів і започаткував новий літературний жанр у європейській літературі – «різдвяне оповідання».
Цикл повістей мав таку популярність, що багато хто з письменників у 60-80 рр. ХІХ сторіччя копіював Дікенса: від Льва Толстого з його пасторальними творами до атеїста Анатоля Франса.
Християнський світогляд та цінності пронизують усю творчість Дікенса. У них перемагає добро та правда. Багато хто вважає, що ці твори дещо наївні. Проте кожному із нас хочеться пережити момент чуда й простого дотику до надприродного.
Дікенс був сповнений рішучості ділитися біблійними посланнями через свої романи та ненав’язливо заохочувати своїх читачів слідувати їм.
У листі до друга він пише: «Одне з моїх найпостійніших і найсерйозніших зусиль полягає в тому, щоб показати в усіх моїх добрих людях слабкі відблиски вчення нашого великого Вчителя та ненав’язливо підвести читача до цього вчення як до великого джерела моральної доброчесності. Всі мої найяскравіші ілюстрації взяті з Нового Заповіту; всі мої соціальні зловживання показані як відхилення від його духу; всі мої хороші люди смиренні, милосердні, вірні та всепрощаючі. Знову й знову я заявляю про них прямими словами як про учнів Засновника нашої релігії…”
