Прп. Порфирій Кавсокаливит: Смерті святкуємо умертвіння

Якось старець Порфирій запитав мене:

“Чи знаєш ти тропар, у якому йдеться: «Смерті святкуємо умертвіння…»?”

– Так, старце, знаю.

– Заспівай його мені.

Я почав швидко-швидко співати цей тропар напам’ять:

«Смерті святкуємо умертвіння, пекла руйнування, іншого життя вічного початок і, граюче, співаємо Винного, єдиного благословенного отців Бога і препрославленого»[1].

– Чи зрозумілі тобі ці слова?

– Так, звичайно.

Я подумав, що він просить розтлумачити йому цей тропар.

Старець різко махнув рукою і сказав:

“Нічого ти не розумієш, Георгію. Ти сказав ці священні слова, як співак, який поспішає якнайшвидше закінчити зі службою… Послухай, про які приголомшливі речі говорить цей тропар.

Христос Своїм Воскресінням перевів нас не через якусь річку чи провалля в землі, чи якийсь рів, чи глибоке озеро, чи море Чермне. Він допоміг нам подолати хаос, жахливу безодню, яку сама людина ніколи б не змогла перейти. Світ чекав цього Великодня, цього переходу багато сторіч.

Він провадив нас від смерті до життя. Тому сьогодні ми «смерті святкуємо умертвіння, пекла руйнування».

Смерті більше нема. Розумієш, що це означає? Сьогодні ми святкуємо початок життя іншого, життя вічного, життя поруч із Христом.

Сьогодні ми святкуємо початок життя іншого, життя вічного, життя поруч із Христом.

Він говорив із натхненням та впевненістю. На його очах виступили сльози.

На мить він замовк і додав голосніше, ніж раніше:

“Христос здобув перемогу над хаосом, смертю, умертвінням, пеклом. Тепер все сповнене радості завдяки воскресінню Господа нашого Іісуса Христа. Разом із Ним воскресла і людська природа. Тепер можемо воскреснути й ми, щоб жити з Ним вічно… Яке це щастя — Воскресіння!

«І, граюче, співаємо Винного».

Чи бачив ти, як маленькі козенята зараз, навесні, стрибають по траві? Чи вип’ють трохи молочка у своєї матері та знову радісно скачуть?

Слово «граючи» (грец. σκιρτῶντες) означає підстрибування, стрибки.

Так і ми повинні радіти за невимовну радість Воскресіння Христового та про наше власне воскресіння!

Старець замовк, а я відчув приплив радості в душі.

– Чи можу я дати тобі пораду? – продовжив він.

Коли тебе спіткає якась скорбота, невдача чи біль, подумки зберись і повільно-повільно читай цей тропар: «Смерті святкуємо умертвіння…» І тоді ти побачиш, що найбільша подія у твоєму житті – та й у житті всього світу – вже відбулася. Це Воскресіння Христа, наше спасіння. І ти усвідомиш, що невдача, що трапилася з тобою, надто мала, щоб зіпсувати тобі настрій.

Коли тебе спіткає якась скорбота, невдача чи біль, подумки зберись і повільно-повільно читай цей тропар: «Смерті святкуємо умертвіння…»

Він потис мені руку, сказавши:

“Я бажаю, щоб ти «стрибав» від радості від думки про те, через яку страшну безодню перевів нас Воскреслий Господь, «єдиний благословенний отець Бог і преславлений».

А тепер заспівай мені «Христос воскрес»…

Післямова (додано мною): Воістину Воскрес Христос!

Георгій Папазахос

Професор медичного факультету

__________________________________________________________________