День пам’яті мученика Калліопія
7/20 квітня Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Калліопія.
Святий Калліопій народився в памфілійському місті Пергії (нині Ескі-Калесі; головне місто Памфілії, руїни якого знаходяться за 18 км від турецького міста Анталії) в Малій Азії.
Його батько був поважною людиною і походив із сенаторського та патриціанського роду. Матір святого Феоклія вирізнялася доброчесністю та роздавала щедру милостиню убогим.
Тривалий час у подружжя не було дітей, і Феоклія ревно молила Господа звільнити її від безпліддя. Коли зрештою Феоклія зачала в утробі, її чоловік помер і залишив їй у спадок велике багатство.
Благочестива жінка назвала свого сина Калліопієм, що в перекладі з грецької мови означає «миловидний». Вона сама навчала його наук, але найбільше зусиль докладала, щоб виховати сина в страху Божому й навчити його Божественної премудрості.
У той час було поширене ідолопоклонство. Святий же Калліопій постійно молився Істинному Богу й перебував у пості.
Невдовзі на нього донесли судді. Тоді блаженна Феоклія забезпечила сина всім необхідним і відіслала в інший край.
Так святий юнак прибув у Помпеополь Кілікійський (по-іншому Соли; стародавнє місто на південному узбережжі Малої Азії, руїни якого розташовуються за 11 км на південний захід від центру турецького міста Мерсін).
Там він побачив народне гуляння і запитав у когось із людей, яка причина такого торжества. Калліопію сповістили, що в цей день звершується свято на честь їхніх богів, і запропонували йому приєднатися до бенкету.
Мученик відповів, що він християнин і не годиться його устам приймати мерзенні жертви нечестивих богів.
Ті слова юнака переказали правителю міста Максиму, і той наказав привести його до себе.
Під час допиту Калліопій назвав своє ім’я, сповідав себе християнином, викрив нечестя ідолопоклонників і повідомив про своє знатне походження.
Тоді правитель сказав юнаку, що видасть за нього заміж свою єдину дочку, якщо він поклониться їхнім богам.
Калліопій відповів, що пообіцяв Господу зберігати цноту до кінця свого життя й постати непорочним перед праведним Судом Божим.
Правитель Максим дуже розлютився й почав погрожувати Святому тривалими та тяжкими муками.
На те юнак зауважив, що чим тривалішими будуть його муки, тим світліший вінець йому сплете Христос у нагороду за страждання.
Тоді за наказом правителя Святого почали бити олов’яними прутами та сирими жилами.
Потім Калліопія прив’язали до призначеного для катувань колеса з двогострими мечами, під яким розвели вогонь. Таким чином, коли колесо обертали, тіло Мученика обпалювалося вогнем і розрізалося до кісток гострими залізними знаряддями.
У той час Святий почав просити в Господа допомоги.
Тоді з’явився Ангел Господній, погасив вогонь і зупинив колесо.
Народ, який дивився на жахливі страждання юнака, почав голосно докоряти правителю. Мученика Христового зняли з колеса, закували залізними веригами та кинули в темницю.
Коли Феоклія дізналася про страждання свого сина, то відпустила рабів і рабинь на свободу, роздала щедру милостиню бідним, передала решту майна у власність Церкви, а сама вирушила в Помпеополь.
Там вона підкупила варту й увійшла в темницю до Калліопія, рани якого загноїлися і тіло затекло.
Феоклія обтерла рани та похвалила сина за доблесне страждання. Опівночі матір із сином осяяло яскраве світло. Тоді вони почули голос, який назвав їх сповідниками Христовими та винищувачами ідолів.
Вранці Калліопій знову постав перед Максимом, і той засудив його до розп’яття на хресті. Це було у Великий Четвер.
Коли Святого вели на розп’яття, його матір дала п’ять золотих монет воїнам, щоб вони розіп’яли її сина вниз головою. Вона вважала недостойним, щоб її син був розіп’ятий так само, як Христос.
Воїни послухалися Феоклію та розіп’яли Калліопія так, як вона захотіла.
Наступного дня у Велику П’ятницю Мученик відійшов до Господа. Це сталося 7 квітня 304 року.
Коли тіло Святого зняли з хреста, блаженна Феоклія обійняла його за шию й також віддала душу Господу.
Християни забрали чесні тіла матері й сина та поховали в одній могилі.
Слава Богу вовіки. Амінь.
