Зцілитися від комплексу Іони та стати святими!

З жалем помічаєш, що багато людей, які позиціонують себе православними, є такими лише формально. Православ’я для них — це якась культурна традиція, набір, освячених старовиною, що передаються з покоління до покоління форм ритуальної поведінки та обрядових дій.

На жаль, як вірно зауважив ще в XIX сторіччі письменник Микола Лєсков: «Русь була хрещена, але не просвітлена».

Церква — це не тільки свічки, пахощі ладану, поминальні записки, паломництва святими місцями, гусак чи індичка на Різдво, водохресні купання в ополонці та фарбовані яйця й паски на Великдень. Це все, звичайно, добре та потрібне, але не це головне.

Церква — це школа, в якій ми маємо вчитися жити. Жити по-справжньому, глибоко, чесно та красиво.

У цій школі треба обов’язково розвиватися та вдосконалюватися. Духовне життя — це динаміка, сходи в Небо, якою душі людській належить йти сходинка за сходинкою.

Пасивно плисти за течією — це не спосіб життя справжнього православного християнина. Треба розвивати не лише дух, а й свої душевні сили: розум, серце та волю. Для цього Церква дає нам усі умови та можливості.

Треба розвивати не лише дух, а й свої душевні сили: розум, серце та волю. Для цього Церква дає нам усі умови та можливості.

Розвиток розуму

Як розвивати свій розум?

Візьмемо до рук Святе Письмо та святоотецькі творіння — адже це найглибші богословські, філософські, психологічні істини, які відкрив нам не обмежений створений людський розум, а Божественний Логос, Досконалий і Абсолютний Розум.

Кажуть, що великий шотландський письменник, поет та історик Вальтер Скотт, людина глибокого розуму та віри, коли лежав уже на смертному одрі, сказав синові: “Принеси мені Книгу!”.

“Яку, тату?” — запитав син, знаючи, що батько має величезну бібліотеку.

Вмираючий підвівся й сказав: «Дитино моя, є тільки одна на світі книга — це Біблія!», — то було його останнє слово.

Православну літургіку, богослужіння називають «співучим богослов’ям». У цьому колі вищих істин завжди має ширяти думка православного християнина. Адже головне не зовнішній обсяг знань, не так звана ерудиція.

Ще давні казали, що багатознання розуму не навчає. Важлива глибина та висота мислення, тобто не горизонтальний, а вертикальний вимір. Адже кілька крупинок золота дорожчі за величезну гору піску.

…багатознання розуму не навчає. Важлива глибина та висота мислення, тобто не горизонтальний, а вертикальний вимір.

Християнське віровчення, богословські знання, Євангельська етика, глибокі антропологічні спостереження аскетів (ці справжні психологи) пройшли перевірку тисячоліттями, через фільтр суворих випробувань, через досвід життя багатьох поколінь, тому вони об’єктивно більш достовірні й стійкі, ніж усі нові філософські та психологічні системи.

Емоційний розвиток

Тепер щодо емоційного розвитку. Погодьмося з тим, що емоційне багатство – це чистота та глибина почуттів.

Аскетизм, який практикується у церковному житті, — це очищення людського серця. Багато наших сучасників скаржаться, що їхні серця немов кам’яні, не здатні співпереживати, плакати з плачучими та радіти з тими, хто радіє.

Багато наших сучасників скаржаться, що їхні серця немов кам’яні, не здатні співпереживати, плакати з плачучими та радіти з тими, хто радіє.

Світ, колись насичений різними емоційними фарбами та багатий на почуття, непомітно став сірим, нудним і холодним.

Так і згадуються сумні слова Т. Еліота: «Так кінчається світ, так кінчається світ, так кінчається світ. Не вибухом, а схлипом».
У огорожі Церкви під впливом Божої благодаті реанімується серце, воно ніби відтає в променях Божої любові.

Преподобний авва Агафон говорив: «Я хотів би взяти в прокаженого його тіло й натомість віддати йому своє тіло».

Пристрасті, нестримна гонитва за земними благами й насолодами, навпаки, роблять людину черствою, егоїстичною та жорстокою.

Тренування волі

Зрештою, наша воля. Її також треба тренувати. Вона стає млявою, в’ялою й слабкою, коли людина живе розпусно, без самообмежень, у всьому потураючи своїм примхам і пристрастям.

І навпаки, набуває сили, коли людина робить, хай навіть маленькі, кроки вперед, здобувши перемогу над своїми слабкостями.

Нашу волю треба підкорити Божій волі, яка полягає в тому, щоб спасти нас і зробити досконалими та богоподібними.

Нашу волю треба підкорити Божій волі, яка полягає в тому, щоб спасти нас і зробити досконалими та богоподібними.

Загалом, у Церкві треба працювати над собою, рости й вдосконалювати свій дух, розум, серце та волю, а не потопати в болоті зневіри та духовної недбалості.

Комплекс Іони

У психології є опис комплексу, відомого під назвою «комплексу Іони». Зрозуміло, що це психологічна інтерпретація біблійного сюжету про пророка Іону, який відмовився здійснювати ту місію, яку поклав на нього Господь. За це він був покараний, його поглинув кит, у лоні якого він пробув три дні.

Комплекс Іони — це небажання людиною розкривати даровані йому Богом таланти, забуття свого найвищого призначення.

Дай нам, Боже, усім сил і мудрості зцілитись від цього душогубного комплексу та знайти справжнє духовне здоров’я!

За словами святителя Філарета Дроздова, Бог помер за нас, грішників, але не для того, щоб ми залишалися грішниками, а для того, щоб ми ставали святими.

Інок Констянтин (Полєжаєв)