День пам’яті святителя Каліника Черніцького
11/24 квітня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Каліника Черніцького, єпископа Римніцького.
Святий Каліник, у Святому Хрещенні Костянтин, народився в 1787 році в Бухаресті в благочестивого подружжя Антонія та Флоарі (у чернецтві Філофеї). Він навчався в бухарестській греко-румунській школі при храмі.
Юнак відвідував Черніцький монастир під Бухарестом і в 1807 році став його насельником. Наступного року Костянтин прийняв черничий постриг з іменем Каліник.
Угодник Божий жив подвижницьки й віддавався посту, молитві, трудам та читанню духовних книг. Він спав уночі не більше трьох годин на табуреті. Упродовж 40-ка днів Святий вживав лише хліб і воду. Іг
Ігумен монастиря заборонив йому надалі звершувати такий подвиг. Тоді Каліник почав відвідувати спільну трапезу, але їв зовсім мало.
Невдовзі він удостоївся сану ієродиякона. У 1812 році Святий разом зі своїм духовним отцем вирушив у Нямецьку обитель збирати пожертви на відбудову Миколаївського храму, який зруйнував землетрус.
У 1813 році під час епідемії загинуло багато священників, і угодник Божий був змушений прийняти священний сан.
У сані ієромонаха він посилив свої подвиги, виявляв ще більшу любов до братії та нікому не віддавав переваги.
Отець Каліник бачив у кожній людині образ Божий і вирізнявся великим смиренням. Через два роки він став духівником братії, а з часом і численних мирян.
У 1817 році Святий відбув на Афонську Гору й був там близько року.
У 1818 році його обрали настоятелем Черніцької обителі. Через два роки він удостоївся сану архімандрита.
Угодник Божий основою чернечого життя вважав послух. Він радив братії уникати суєтних розмов і зосереджувати зусилля на постійній внутрішній молитві. Також святий говорив, що ігумен — це серце всіх сердець; шлях, що веде до досконалості тих, хто збирається довкола нього.
У 1821 році почалося грецьке народне повстання, внаслідок чого турки репресовували людей. Тоді багато мешканців Бухареста знайшли прихисток у Черніцькому монастирі.
Архімандрит Каліник приймав усіх, хто потребував захисту, годував із монастирських запасів, утішав.
Коли турки оточили обитель із наміром зруйнувати її, Святий зібрав монахів і мирян у церкві, щоб відслужити Всеношну. Заступництвом святителя Миколая, покровителя монастиря, і молитвами вірян турецькі загони відступили та не зашкодили обителі.
Якось у монастирі скінчилися продовольчі запаси, й монахам загрожував голод. Отець Каліник звернувся з гарячою молитвою до Бога, й до воріт монастиря прибули люди з двома повними возами хліба. Таку пожертву монастирю прислав паша з сусіднього військового табору.
32 роки угодник Божий управляв Черніцьким монастирем і показав себе умілим керівником. Він піклувався про всі сторони життя довірених йому Господом людей — від найбільш високих духовних питань до буденних дрібниць. За декілька років кількість братії зросла до 350 осіб.
Святий подбав про будівництво нового храму, чернечої школи, лікарні, великої кількості келій і майстерень, в яких трудилися насельники обителі, щоб забезпечувати всім необхідним общину та благодіяти бідним.
Архімандрита Каліника обрали духівником і багатьох інших монастирів, що розташовувалися неподалік.
У 1830-х роках у монастирі під керівництвом Святого був споруджений Георгіївський храм на острові. Невдовзі той храм зруйнував землетрус.
У 1842 році святиню відбудували. У 1846 році почалося будівництво Троїцького храму в Пташиному монастирі, що знаходився під опікою Черніцького. Крім того були створені майстерні з виготовлення церковного одягу. Оскільки у Валахії не було типографій, архімандрит Каллінік переписував рукописи.
Для дітей місцевого села угодник Божий заснував школу й оплачував роботу вчителя.
У Кимпіні (нині місто в жудеці Прахова в Румунії) він збудував Успенську церкву та відкрив при ній школу. Коштом архімандрита Каліника та монастиря були збудовані й інші храми в сусідніх селах. Також Святий благодіяв іншим чернечим обителям.
У 1834 році спочив митрополит Унгро-Влахійський Григорій IV Даскел. Тоді господар Валаський Александру ІІ Гіка запросив святого Каліника зайняти митрополичий престол.
Угодник Божий вважав себе недостойним такого високого служіння й відмовлявся.
У 1850 році всі чотири архієрейські кафедри Валахії залишилися без архіпастирів. Тоді переконаний новим господарем Барбу Штірбеєм архімандрит Каліник погодився прийняти єпископський сан.
26 жовтня 1850 року він удостоївся хіротонії в єпископа Римніцького (Римніку-Вилча — місто в Румунії, адміністративний центр жудеця Вилча).
Римніцька єпархія, що десять років не мала власного архіпастиря, перебувала в занедбаному стані. Кафедральний собор і єпископський будинок були спалені, семінарія та деякі храми закриті, кількість і підготовка священнослужителів недостатні.
Єпископ Каліник об’їжджав єпархію та висвячував нових священників.
У 1851 році він відкрив семінарію в Крайові (Крайова — місто в Румунії, адміністративний центр жудеця Долж) і через декілька років переніс її назад у Римнік. Також відкривалися школи для псаломщиків.
У 1854 році в Римніку розпочалося будівництво нового кафедрального собору, була відновлена лікарня в єпископському будинку.
Згодом коштом єпископа Каліника був збудований новий храм у скиті Фресіней, де митрополит ввів суворий афонський устав.
Угодник Божий відкрив типографію та надрукував ряд книг у Бухаресті. До 1860 року була відкрита друкарня і в Римніцькій єпархії.
За рік до своєї кончини Святий подарував друкарський станок місту Римнік із умовою, що видавництво буде називатися його іменем і що половина доходів буде йти на підтримку міських шкіл, бідних учнів та семінаристів.
Єпископ Каліник видрізнявся патріотизмом. Він був учасником Загальних земських зборів, після чого став депутатом в Ад-хок-дивана, що готував об’єднання Румунії. Також святий взяв участь у виборчих зборах, на яких першим князем об’єднаної держави обрали Александру Іоан Куза. У 1857 році він розіслав окружний лист із вказівкою молитися в усіх храмах «про єднання румунів в єдиній волі та совісті…»
Угодник Божий проводив жив подвижницьки, мав добру м’яку вдачу, носив простий одяг, багато благодіяв людям. Він ревно піклувався про свою паству, виявляв безмежне милосердя та віддавав бідним усе до останньої сорочки.
Наділений дарами прозорливості й звершення чудес Святий передрік російсько-турецьку війну 1877 року, важливі політичні події в Румунії. Сучасники описали декілька випадків зцілення від хвороб молитвами єпископа Каліника.
У 1867 році знесилений старістю та хворобою Святитель віддалився в Черніцьку обитель. Оскільки уряд відмовлявся відпускати його на спокій, Святий залишався Римніцьким архіпастирем до своєї кончини. Наглядати за справами єпархії угодник Божий доручив Черніцькому архімандриту Григорію.
Близько року єпископ Каліник жив як простий монах. Він неустанно молився, а учні бачили, як його голову оточувало невимовне сяйво.
Святитель передрік свою кончину за 13 днів і 11 квітня 1868 року відійшов до Господа.
Його мощі почивають у Черніцькій обителі.
Слава Богу вовіки.
