Виклики FOMO та довіра до Бога
Світ сьогодення кидає все більше викликів сучасному християну. Основна задача ворога людського спасіння — відірвати людину від спілкування з Богом, а також надії на Нього та Його провидіння.
Людина все більше підпадає різним видам тривожності: страху смерті, оманливістю втраченого, цифровій залежності, прив`язаності до світу всупереч прив`язаності до Христа. Їй здається, що інші живуть більш насиченим, цікавим і “правильним” життям, тому потрібно все встигнути.
Для цього виду розладу людської психіки ввели поняття FOMO.
FOMO — абревіатура від англ. Fear of Missing Out, що означає страх упустити щось цікаве. Це навязливе відчуття, занепокоєння чи тривога, які відчуває людина, коли думає, що інші люди живуть більш цікавим життям, отримують більше задоволення, чи мають кращі можливості, впевненість у тому, що пропускається щось важливе чи захоплююче.
Інакше кажучи, FOMO – це страх, що відмова від участі в чомусь є помилкою – синдром упущеної вигоди.
Християни можуть відчувати цей страх, як і всі інші, проте віряни не повинні перебувати під владою цього страху.
Не повинно бути ніякого FOMO, якщо пропущене заняття є гріховним. Християнин може втішатися тим, що відмова від участі в гріху – завжди правильний вибір.
Біблія каже, що гріх відокремлює людей від Бога1(Ісая 59:2) і попереджає, що ті, хто живуть за забаганками тіла, не успадкують Божого Царства2(Галатам 5:19–21).
Православні християни не повинні боятися упустити удавані задоволення чи враження, які пропонує гріх, тому що «відплата за гріх є смертю»3(Римлян 6:23).
«Багаторічне насолодження гріхом»4(Євреїв 11:25) може здаватися привабливим, але християни, які говорять гріху «ні», насправді нічого не втрачають. Вони є новими творіннями во Христі й більше не раби гріха5(2 Коринфян 5:17).
Проте християни можуть підпадати під більш тонкий вплив FOMO з приводу негріховних справ. Вірянин може боятися втратити можливість, враження чи радість.
Це почуття посилюється у культурі соціальних мереж, де люди постійно викладають зображення свого «ідеального» життя. Таке порівняння з іншими руйнує задоволеність і може призвести до заздрості, стресу та постійного бажання бути в курсі всього, що роблять інші.
Коли Іісус Христос говорив із Петром про майбутні події в Його служінні та смерті, Петро вказав на Іоанна та запитав: «Господи, а він що?»(Інн. 21:21).
Господь йому відповів: «Якщо Я хочу, щоб він перебував, доки прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною»6(Інн. 21:22).
Подібно до того випадку з апостолом Петром, ми повинні зосередитися на особистих стосунках із Христом і задовольнятися тим, що Бог відкриває нам як Свою волю.
Подяка Богові допомагає протистояти FOMO. Звичайно, не можна бажати того, що є в інших7(див. Вихід 20:17).
Прагнення жити повним життям і спробувати все може викликати тривогу, але християнину не потрібно хвилюватися: «Всі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він дбає про вас»(1 Петра 5:7).
У Нагірній проповіді Господь Іісус Христос пропонує засіб від FOMO – дивитися на природу. Птахи небесні та польова трава не трудяться, але Бог піклується про них. А людина є набагато ціннішою8(Матвія 6:25–32).
Тому вірянин може довіряти, що Бог забезпечить його усім необхідним9(Матвія 6:33).
Наша довіра до Бога має поширюватися далі за основні потреби. Бог суверенно керує кожною частиною нашого життя, а також можливостями, які ми втрачаємо (Римлян 8:28). Якщо вірянин щось втрачає, він може бути впевнений, що це є частиною Божого плану.
Християни повинні жити не в страху перед упущеним, а в довірі Тому, хто керує щодня: «Не дбайте про завтрашній день, бо завтрашній сам дбатиме про своє» (Матвія 6:34). Якщо християни житимуть із довірою до Бога, приймаючи кожен день як дар, він зможе подолати FOMO та з радістю служити Господу.
Тобто для боротьби з FOMO православні християни можуть використати зазначені нижче рекомендації.
- Цифрова гігієна.
Обмеження часу в соцмережах для позбавлення залежності.
- Фокус на головному.
Переоцінка цінностей — розуміння, що життя з Богом важливіше, ніж удавані земні блага.
- Чесність із собою.
Виявлення своїх справжніх духовних потреб, а не копіювання чужого дозвілля.
- Подяка.
Вміння цінувати те, що є, та дякувати Богові за поточний момент і те, що маємо.
