День пам’яті преподобного Віталія Александрійського
22 квітня/5 травня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Віталія Александрійського, монаха.
Святий Віталій прийшов в Александрію з монастиря преподобного Сіріда. У той час Александрійською Церквою управляв патріарх Іоанн Милостивий (609–620).
Коли Віталію було 60років він поклав на себе особливий подвиг: відвертати блудниць від їхнього гріховного життя та приводити до покаяння.
Через те, що Преподобний заходив у дім розпусти і його бачили з блудницями, люди почали його самого вважати блудником.
Преподобний Віталій склав список усіх блудниць Александрії та молився за них Господу.
Упродовж дня він не вживав їжі та працював за наймом, за що отримував 12 мідних монет. Ввечері на одну монету Святий купував собі біб і з’їдав його, а решту грошей ніс у будинок розпусти.
У блудилищі Святий віддавав свій заробіток одній із блудниць і вмовляв її за ці гроші зберегти себе протягом наступної ночі в чистоті.
Сам він залишався з блудницею на самоті в її кімнаті та всю ніч молився за неї Богу.
Так святий Віталій щодня трудився та щоночі зберігав одну з розпусних жінок від гріха. По черзі Преподобний входив уночі до кожної блудниці, а коли обходив усіх, то знову починав з першої.
Такий подвиг Преподобного з Божою допомогою приносив свої результати. Доброчесне життя Віталія присоромлювало грішниць, вони ставали разом із ним на молитву та каялися у своїх гріхах.
Навернені Святим до покаяння, одні з них вступали в законний шлюб, другі йшли в монастирі, а треті жили в миру непорочно й трудами своїх рук здобували собі на прожиття.
Люди не знали про доброчесність Святого, докоряли та засуджували його.
Самі ж розпусні жінки не наважувалися розповідати нікому про святість Віталія, оскільки він сказав, що молив Господа покарати ту жінку, яка наважиться відкрити людям його непорочність.
Та блудниця, яка намагалася розказати правду про Віталія, раптом ставала біснуватою. Тому інші боялися й мовчали.
Коли Преподобному докоряли, він усе терпів смиренно та радів, що його вважають великим грішником.
Дехто з людей радили йому взяти собі за дружину одну з блудниць і зняти з себе чернече вбрання, щоб не ганьбити чернецтво.
На ті слова Святий удавав, що сердиться, й запитував, що доброго для нього в тому, щоб одружитися та весь час перебувати в турботах та трудах. При цьому він радив своїм співрозмовникам дбати про себе, оскільки є один Суддя — Бог, Який і відплатить кожному за справи його.
Деякі клірики обмовили преподобного Віталія перед патріархом Іоанном. Однак святитель не повірив їм, бо вже одного разу через наклеп засудив невинного монаха-євнуха за такий самий гріх. Наклепникам святий патріарх сказав припинити засуджувати, а особливо монахів.
До кінця життя Святий відвертав від погибелі людські душі, а народ не знав про його доброчесність.
Якось один юнак-блудник вдарив Віталія по обличчю. Він запитав у Святого, коли той покається та припинить жити в нечистоті, щоб через нього не ганьбилося Ім’я Боже.
Тоді Преподобний відповів юнаку, що за нього він отримає такий удар по щоці, що на його крик збіжиться вся Александрія.
Згодом Віталій замкнувся у своїй тісній келії біля Сонячних воріт міста й віддав Господу свою душу.
У той час вищезгаданого юнака вдарив по щоці біс, який з’явився йому у вигляді страшного ефіопа, і юнак одразу став біснуватим. Він валявся по землі, рвав на собі одяг і голосно кричав.
На шум зібралося багато народу. Через декілька годин біснуватий трохи опам’ятався та поспішив до келії Преподобного. Дорогою він із криком просив святого Віталія про помилування.
Коли юнак наблизився до келії Святого, то біс одразу покинув його. Тоді юнак розповів народу, як скривдив старця.
Після того почали стукати в двері келії, однак відповіді не було. Потім двері зламали й побачили, що святий Віталій стоїть на колінах, наче на молитві, а свята душа його вже відійшла до Господа.
У руці Преподобного була хартія з написом: «Мужі александрійські! Не засуджуйте передчасно, допоки не прийде Господь, Праведний Суддя».
У цей час до келії Віталія прийшла біснувата жінка, що за життя Святого намагалася відкрити його праведне життя. Про кончину Преподобного вона дізналася від Ангела, який їй з’явився.
Тільки-но біснувата доторкнулася до тіла Преподобного, то одразу звільнилася від нечистого духа. Тоді ж отримали зцілення багато сліпих і кульгавих.
Невдовзі до Святого зібралися і всі ті жінки, яких він відвернув від розпусти. Тепер вони відкрито розповіли всім про непорочне життя Віталія, який навіть рукою до жодної з них не доторкнувся.
Згодом до келії преподобного Віталія прибув і патріарх Іоанн. Він взяв чесне тіло Святого та похоронив їх із честю.
Юнак, який вдарив Віталія, зрікся світу й став монахом, а багато жителів Александрії з того часу вирішили оберігати себе від засудження.
Слава Богу вовіки. Амінь.
